25 вересня 2024 року м. Київ № 640/14906/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу з 16.05.2022 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, починаючи з моменту звернення , а саме з 16.05.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 16.05.2022 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон України №1058-IV). Також ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (6186,32 грн.) при визначенні розміру пенсії за віком не відповідають чинному законодавству. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
У подальшому адміністративну справу № 640/14906/22 у відповідності до положень пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ передано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Наведена вище адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком з врахуванням збільшення розміру пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Разом з тим, ОСОБА_1 перераховано пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16.05.2022 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,14, тому просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив про необгрунтованість аргументів відповідача щодо безпідставність підстав для задоволення позову з посиланням на судову практику.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з грудня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- ХІІ (далі Закон України № 1788- ХІІ), як працівнику закладів освіти.
Використовуючи своє право на вибір виду пенсії, а саме набувши права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV, позивач 16.05.2022 звернулась до відповідача із заявою встановленої форми «за призначенням/перерахунком пенсії» за віком.
За результатами звернення ОСОБА_1 була переведена на відповідний вид пенсії та при її розрахунку відповідач застосував показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, з урахуванням щорічної індексації, а саме 6186,32 грн.
Позивач не погоджуючись із застосуванням старого показника заробітної плати за 2014-2016 роки, що складає 6186,32 грн звернулась до відповідача із заявою, в якій просила застосувати при розрахунку її пенсії середню заробітню плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, що складає 10 846,37 грн.
Листом від 24.08.2022 № 2600-0202-8/104564 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило провести ОСОБА_1 з 16.05.2022 перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки
Проте, з таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що порушує гарантоване право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України № 1058-IV.
Згідно статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У частині першій статті 9 України № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно статті 6 цього Закону, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Приписами статті 10 Закону України № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону України №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (абзац перший).
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (абзац другий).
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про визначення частиною третьою статті 45 Закону України № 1058-ІV порядку переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії.
Таким чином, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої саме Законом України № 1058-ІV.
Як встановлено судом, позивачеві призначено з 2014 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058-ІV позивач у 2022 році звернулась вперше.
Отже, отримуючи пенсію за вислугу років позивач не отримувала будь-який з видів пенсій, встановлених Законом України № 1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою від 16.05.2022 про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону України № 1058-ІV вперше.
Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин, мало місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015 у справі № 21-4071а15 та від 31.03.2015 у справі № 21-612а14 та підтримано Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17 та від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 року.
Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу з 16.05.2022 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, є протиправними.
При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 16.05.2022 перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У свою чергу вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 992,40 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, починаючи з моменту звернення з 16.05.2022 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 16.05.2022 року.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.