24 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4907/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, -
31 липня 2024 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області суму в розмірі 20 304,99 грн за завданий матеріальний збиток внаслідок пошкодження службового автомобіля марки «DAEWOO SENS», д.н.з. НОМЕР_2 .
15 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 листопада 2023 року, о 08 годині 15 хвилин на а/д М-06786 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «DAEWOO SENS», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Qashcai», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Оскільки в цьому випадку, підстав для настання повної матеріальної відповідальності передбачених статтею 134 КЗпП не встановлено, то з відповідача на користь позивача суми матеріальних збитків у розмірі, що не перевищує його середньомісячного заробітку, виходячи з вимог статті 132 КЗпП. Згідно довідки про доходи № 471/106/5-24 від 24.06.2024 року заробітна плата позивача за останні два місяці становить 40 609,98 грн., таким чином, середній місячний заробіток відповідача складає: 20 304,99 грн. (40 609, 98 : 2 = 20 304,99 грн.), яка й підлягає стягненню на користь позивача за завданий матеріальний збиток.
Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 15 серпня 2024 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді інспектора, з особистої безпеки тренінгового центру ГУНП в Закарпатській області.
27 листопада 2023 року постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/10927/23, яка набрала законної сили 08 грудня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
Відповідно до постанови суду 06 листопада 2023 року, о 08 годині 15 хвилин на а/д М-06786 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки«DAEWOOSENS»,д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Qashcai», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України.
21 листопада 2023 року відповідно до висновку ГУНП в Закарпатській області «Про факт дорожньо-транспортної пригоди за участі поліцейських Тренінгового центру ГУНП в Закарпатській області» за порушення вимог п. 8, 10 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» та п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, інструктору з особистої безпеки тренінгового центру ГУНП в Закарпатській області сержанту поліції ОСОБА_1 , відповідно до п. 2 ч. З статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оголошено догану, (а.с. 6-8).
Відповідно до висновку експертного дослідження від 20 грудня 2023 року №ЕД-19107-23/11566-АВ, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ SENS», н/з НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 , який був пошкоджений в результаті ДТП, станом на 06 листопада 2023 року становить 66 581,97 грн., (а.с. 11-13).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №580-VIII).
Положеннями частини 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 статті19 Закону України "Про національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону № 580-VIII).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону №580-VIII).
Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно зі статтею 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно з статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (стаття 132 КЗпП України).
Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності.
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;
10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:
1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише із працівниками, які обіймають посади (виконують роботи) із зазначеного переліку. І лише за наявності такого договору працівник нестиме повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто повна матеріальна відповідальність виникає лише за умови виконання обох описаних вище вимог.
Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та завданою шкодою повинні бути доведені позивачем та підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.
При цьому, повна матеріальна відповідальність настає лише за наявності в діях цієї особи умислу на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.
Позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, що є підставою для вішкодування завданих збитків.
Однак, суд відхиляє вказані твердження позивача, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій.
Сам по собі факт визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення не зумовлює висновок про неналежне виконання відповідачем службових обов'язків, передусім з огляду на те, що це питання в ході притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідним судом не вирішувалося, конкретного неналежно виконаного обов'язку судом встановлено не було.
Факт порушення відповідачем статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є самодостатнім підтвердженням порушенням відповідачем своїх службових обов'язків.
В матеріалах справи відсутній договір про повну матеріальну відповідальність між сторонами, та позивач не доводить факту, що такий договір укладався Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області з ОСОБА_1 .
При цьому, слід врахувати, що 31.10.2019 набрав чинності Закон України №160-ІХ від 03.10.2019 "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (надалі - Закон №160-ІХ).
У відповідності до статей 2, 3, 4, 8 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Статтею 10 Закону №160-ІХ визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Та згідно вимог ст.14 цього Закону, наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 27 листопада 2023 року постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/10927/23, яка набрала законної сили 08 грудня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
Отже, оскільки станом на 27 листопада 2023 року, коли вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за участю службового транспортного засобу, за пошкодження якого позивач бажає відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду, було підтверджено, вже набрав чинності Закон №160-ІХ, відповідач мав дотриматись приписів зазначеного Закону.
Таким чином, саме службовим розслідуванням повинна встановлюватись сукупність обов'язкових умов для притягнення поліцейського до матеріальної відповідальності, які визначені частиною 2 статті 3 Закону № 160-ІХ.
Позивачем не надано доказів, що ним протягом тривалого часу з моменту завдання шкоди і до звернення до суду з даним позовом було проведено службове розслідування, яким було би встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винну особу, у тому числі і форму вини особи.
Отже, позивачем не було дотримано вимоги статті 8 в частині проведення службового розслідування та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
В цьому випадку розмір шкоди встановлений не висновком службового розслідування, не за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом, а висновком експертного дослідження.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не доведено наявність наказу начальника про відшкодування відповідачем шкоди, а також наявність підстав, передбачених статтею 6 Закону № 160-ІХ, для повної матеріальної відповідальності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 вересня 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль