24 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/5251/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішень протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області від 27.05.2024 року №242, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності;
2. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 07.08.2024 року №921050113976;
3. зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 20.05.2024 року та провести нарахування та виплату пенсії державного службовця по інвалідності в розмірі 60% суми заробітної плати із врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №Г-14/02-13 від 01.08.2024 року про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видана Мукачівською державною адміністрацією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07.02.2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-IV). Вказує, що 20.05.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі Закон №889-VІІІ), яку і отримував раніше, до яких додав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №Г-30/02-132 від 15.04.2024, видану Мукачівською районної державною адміністрацією Закарпатської області. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області) відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Враховуючи зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, звернувся знову Мукачівської РДА та отримав довідку №Г-114/02-13 від 01.08.2024 року про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби та посади, якої було класифіковано. Дану довідку разом із заявою подав до ГУ ПФУ в Закарпатській області для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 3, ГУ ПФУ в Чернігівській області) від 07.08.2024 року відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, у зв'язку із тим, що позивач вже отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723 з 02.06.2008 року.
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), разом з тим витребувано матеріалами пенсійної справи позивача.
06.09.2024 року відповідач 2 - ГУ ПФУ в Полтавській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує, зокрема на те, що позивач хоча й має стаж державного службовця, відповідний вік та страховий стаж, однак не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ підставі п. 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VII, оскільки на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою було встановлено, що позивач вже реалізував своє право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, який існував до 01.05.2016 року.
10.09.2024 року відповідач 1 - ГУ ПФУ в Закарпатській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує, що позивач не має права на переведення з пенсії за віком згідно Закону №1058 на пенсію згідно Закону №889, оскільки останнім не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
13.09.2024 року представник позивача подав відповідь на відзив, з якому зокрема вказав на те, що відповідачі помилково вважають, що позивач реалізував своє право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки право про переведення з одного виду пенсії на інший закріплене нормами ч. 3 ст. 45 Закону №1058, тобто з моменту подання відповідної заяви та на підставі відповідних документів.
Відповідач 3 - ГУ ПФУ в Чернігівській області відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та з 07.02.2023 року переведений на пенсію за віком, у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, з 02.06.2008 року по 07.02.2023 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
ОСОБА_1 , не погодившись з переведенням його на пенсію по віку відповідно до Закону №1058, 20.05.2024 року звернувся до відповідача 1 із заявою про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішенням від 27.05.2024 року №242 Головним управлінням ПФУ в Полтавській області відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії (а.с. 16).
Враховуючи зміни до Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб, позивач отримав довідку №Г-114/02-13 від 01.08.2024 року про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (а.с. 9).
01.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та долучив вищевказану довідку про складові заробітної плати.
Рішенням від 07.08.2024 року №921050113976 Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області відмовлено у проведенні перерахунку пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії, оскільки з 02.06.2008 року по 07.02.2023 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ (а.с. 17).
Вважаючи вищевказані рішення пенсійного фонду про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ протиправними та такими, що порушують його соціальні права, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.
Закон №889-VIII 01.05.2016 набрав чинності, пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію за віком в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом.
Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
У спірних рішеннях не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання, а навпаки відповідача вказують на те, що у нього наявний страховий стаж та відповідний вік, передбачений Законом України "Про державну службу".
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачі 2 та 3 протиправно відмовили позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону №889-VIII з тих мотивів, що такий вже використав своє право на вказаний вид пенсії.
Суд зауважує, що твердження відповідачів про те, що позивач не має права на даний вид пенсії є необґрунтоване, позаяк саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом. Це означає, що за умови, якщо пенсіонер має право на виплату за декількома законами одночасно, і усі необхідні вимоги для цього дотримані, він вправі самостійно обрати вид своєї пенсії.
На думку суду, у відповідачів 2 та відповідачі 3 не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII.
Разом з тим, пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок №622) установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
У пункті 5 Порядку №622 встановлено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017№1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048 (далі - Постанова №1-3) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Разом із заявою від 01.08.2024 року позивач подав довідку за формою, затвердженою Постановою Правління ПФУ №1-3: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на березень 2024 року, яка видана Мукачівською районною державноюадміністрацією (а.с. 9).
Таким чином, оскільки довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є джерелом інформації про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія, що впливає на правильність обчислення пенсії, а тому вказані в них відомості мають бути враховані пенсійним органом.
Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено суду правомірності винесених рішень від 27.05.2024 року та 07.08.2024 рокущодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Полтавській області та Чернігівській області від 25.07.2024 року та відповідно 07.08.2024 рокута зобов'язання відповідача 1 (управління пенсійного фонду, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію) перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII з 20.05.2024 року із визначенням розміру пенсії відповідно до наданої із заявою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої Мукачівською районною державною адміністрацією Закарпатської області.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то судові витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.
Водночас, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17.
На підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надав договір-доручення про надання правової допомоги №12.08.2024 року, відповідно до п. 4.2 якого гонорар адвоката є фіксованим і становить 4750,00 гривень (а.с. 10).
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи те, що відповідачі не заявили клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та пропорційним до предмета спору, а тому розмір витрат на правову допомогу у сумі 4750,00 гривень належить стягнути на користь позивача.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правову допомогу у сумі 4750,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішень протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області від 27.05.2024 року №242.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 07.08.2024 року №921050113976 про відмову в перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну служубу" згідно стажу державного службовця.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» з 20 травня 2024 року із визначенням розміру пенсії в розмірі 60% відповідно до наданої із заявою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №Г-14/02-13 від 01.08.2024 року, виданої Мукачівською районною державною адміністрацією Закарпатської області.
Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ: 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83а, код ЄДРПОУ: 21390940) витрати на правову допомогу у сумі 4750,00 грн (чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш