25 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/6617/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, встановленого на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн встановленого на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи с прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, встановленого на 01.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, встановленого на 01.01.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн, встановленого на 01.01.2022, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684,00 грн, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, встановленого на 01.01.2024, з врахуванням раніше виплачених сум.
Заявлені вимоги позивачка аргументувала тим, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач 1, Пенсійний фонд) та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Звертає увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, яким констатовано, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. З метою здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці отримала довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за №441/24-вих. від 12.02.2024, №442/24-вих. від 12.02.2024, №443/24-вих. від 12.02.2024, №444/24-вих. від 12.02.2024 про розмір суддівської винагороди за 2021-2024 роки та звернулася до відповідача 1 із відповідною заявою. За результатами розгляду заяви отримала відмову, мотивовану відсутністю правових підстав для такого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивачка обґрунтовуючи свою позицію зауважує, що Конституційний Суд України, дійшов висновку про те, що запровадження згідно з положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України, визнав зазначені положення такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Такі дії Пенсійного фонду позивачка вважає протиправним, а тому звернулася до суду із даним позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.05.2024 від представника відповідача 1 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. вказує, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області жодним чином не порушувалися права позивачки, щодо перерахунку її щомісячного грошового утримання судді у відставці, так як рішення про відмову, за принципом екстериторіальності, приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області. Крім того, зауважує, що результат розрахунку суддівської винагороди, та як наслідок розмір щомісячного довічного грошового утримання, у будь-якому випадку залежить від цифрового значення основної операнди у формулі, яка міститься у Законі України про Державний бюджет на відповідній рік.
Ухвалою суду від 02.09.2024 залучено до участі у даній справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також відповідач 2, Управління).
Представник Управління процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.10.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.
У зв'язку з істотною зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка отримала довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області №441/24-вих. від 12.02.2024, №442/24-вих. від 12.02.2024, №443/24-вих. від 12.02.2024, №444/24-вих. від 12.02.2024 про розмір суддівської винагороди за 2021-2024 роки.
19.02.2024 позивачка звернулась до відповідача 1 із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.
До поданої заяви, позивачка додала копію довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області про розмір суддівської винагороди за 2021-2024 роки та решту необхідних документів.
На звернення позивачки про здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 01.01.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.12.2023, 01.01.2024 по 31.12.2014, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного у Законах України Про Державний бюджет на січень 2021-2024 роки, за екстериторіальним принципом Управлінням прийнято рішення від 27.02.2024 про відмову у перерахунку пенсії п/с №918100131040. Таке рішення мотивоване відсутністю зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024.
Про прийняте рішення, листом Пенсійний фонд №0600-0217-8/25393 від 29.02.2024 повідомило позивачку.
З такими діями Пенсійного фонду позивачка не погоджується, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правове обґрунтування позовним вимогам, суд вказує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIІІ).
За положеннями пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У свою чергу пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У той час, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст. 126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон №2453-VI.
Проаналізувавши викладене, слід зауважити, що з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням ч.1 ст.126 Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст. 142 Закону №1402-VIII).
Приписами ч.1 ст. 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Як вже зазначалося судом, що після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст. 135 Закону №1402-VIII).
У даному випадку, спірними правовими відносинами у даній справі є наявність правових підстав для проведення відповідачем за оскаржуваний період (2021-2024 роки) перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, з яким пов'язується право на такий перерахунок без попереднього отримання ним довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Такі висновки сформовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2023 у справі №240/44080/21 від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21.
У 2021 році установлено прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн (ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15.12.2020).
У 2022 році установлено прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні (ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-IX від 02.12.2021).
У 2023 році установлено прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - працездатних осіб - 2684 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; (ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022).
У 2024 році установлено прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - працездатних осіб - 3028 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні (ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX 09.11.2023).
При цьому, відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від 15.07.1999 (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Тобто положеннями Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Тобто, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
Крім того, слід зауважити, що за приписами Закону №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Таким чином, застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді при обрахунках щомісячного грошового утримання судді у відставці фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ. Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладений у постанові від 02.08.2023 у справі №560/5597/22.
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Проаналізувавши викладене правове обґрунтування обставин справи, суд дійшов висновку, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Крім цього, відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд дізнається безпосередньо з закону.
Верховним Судом викладено правовий висновок у постанові від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, відповідно до якої довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. Довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. При цьому, слід врахувати, що у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України висловив позицію, щодо автоматичного здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Таким чином, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачка має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2024 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн, 01.01.2022 - 2 481 грн, 01.01.2023 у розмірі 2 684,00 грн та на 01.01.2024 - 3 028,00 грн.
Враховуючи зазначене та з метою ефективного захисту прав позивачки суд дійшов висновку, що порушене право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі підлягає поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №918100131040 від 27.02.2024 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити позивачці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, встановленого на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн, встановленого на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684,00 грн, встановленого на 01.01.2023; з 01.01.2024 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028,00 грн перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України, та підлягає стягненню із відповідачів у справі у рівному розмірі та пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вулиця Герцена, буд.10, м. Хмельницький, 29000. ЄДРПОУ: 21318350) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії п/с №918100131040.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, встановленого на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн, встановленого на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684,00 грн, встановленого на 01.01.2023; з 01.01.2024 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028,00 грн з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 500 (п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 25 вересня 2024 р.