24 вересня 2024 рокуСправа №160/4996/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесеною ОСОБА_1 01.02.2024 по виконавчому провадженню № 73705123 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 01.02.2024 винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн., яку позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження», відсутність фінансування для виконання рішення суду не є підставою для відкладення проведення виконавчих дій, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №160/10118/23 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті залишку одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 з адміністративно - господарської діяльності №2 від 02.01.2023 «Про виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 », одним платежем рівними частинами у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату одноразової грошової допомоги у сумі 4 000 000,00 грн. рівними частинами одним платежем у повній сумі, із врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до вимог Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз.3 п.2Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбаченихнаказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра уівденного мідкритовального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Оксаною Савенко 04.01.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.
Військова частина НОМЕР_1 22.01.2024 звернулася до державного виконавця з питання відкладення виконавчих дій з причини фінансування виключно з Державного бюджету України боржником військовою частиною НОМЕР_1
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2024 за вих. №3.27/15 Голові адміністрації Держспецтрансслужби було скеровано заяву на здійснення фінансування, шляхом подачі заявки на фінансування від 03.01.2024 за кодом КЕКВ 2730.010 на загальну суму 28761229,00 грн., яка включає в себе також оплату заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги стягувачам: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, а також інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 .
Військовою частиною НОМЕР_1 29.01.2024 отримано вимогу державного виконавця від 25.01.2024 про надання копії заявки на фінансування 03.01.2024 за вих. №3.27/15 протягом одного дня із дня отримання вимоги.
Військовою частиною НОМЕР_1 було сповіщено відповідача, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, а також відповідно до пункту 8 Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 06.04.2022 №18 виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом, а також було надано копію заявки на фінансування 03.01.2024 за вих. №3.27/15 та відповідь на заявку від Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту за вих. №518/363 від 29.01.2024.
Проте відповідачем 01.02.2024 винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн.
Не погодившись даною постановою позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.9 ч.1ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404).
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз даних норм вказує, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Крім цього, встановлення таких обставин як невиконання судового рішення та наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Відтак, невиконання боржником рішення суду тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Зазначене відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 фінансується виключно з Державного бюджету України, а отже відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою, яка входить до складу Міністерства оборони України.
Також, відповідно до п.1.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14.02.2020 №44 (далі - Правила №280)) ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення, зокрема військових частин.
За приписами п. 1.2 Правил №280 фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
При цьому, відповідно до п.1.3 Правил №280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є, зокрема командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів).
Отже, фінансове забезпечення військових частин здійснюється за рахунок бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України.
Водночас, відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
При цьому, виносячи постанову про накладення штрафу відповідачем не враховано, що невиконання судового рішення при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та надалі - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Крім того, слід врахувати правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Як зазначалось вище, 03.01.2024 за вих. №3.27/15 Голові адміністрації Держспецтрансслужби було скеровано заяву на здійснення фінансування, шляхом подачі заявки на фінансування від 03.01.2024 за кодом КЕКВ 2730.010 на загальну суму 28761229,00 грн., яка включає в себе також оплату заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги стягувачам: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, а також інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 .
Таким чином, суд доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 вчинено всі можливі дії щодо виконання судового рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 01.02.2024 у виконавчому провадженні №73705123 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська