Провадження № 11-кп/803/2911/24 Справа № 216/4540/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 липня 2024 відносно ОСОБА_8 ,
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, пенсіонер по інвалідності 2 групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого останній раз 17.11.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеним за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2020 року призначено остаточне покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі. Звільнений 11.01.2024 по відбуттю строку покарання,
визнано винуватим та засуджено ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Стягнуто з нього процесуальні витрати. Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, Обвинувачений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07 червня 2024 року приблизно о 17:30 год., прогулючись по скверу «Ботанічний сад» за адресою: АДРЕСА_2 , побачив на землі біля лавки, паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Реалізуючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння, шляхом привласнення знайденого, паспортом громадянина України, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що паспорт громадянина України є важливим особистим документом, який згідно «Положенням про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 із змінами і доповненнями, є офіційним документом та втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, підняв даний паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим незаконно заволодів ним, з метою подальшого його підроблення та використання, після чого направився за місцем свого проживання.
Умисні дії, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються як кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 357 КК України, за ознаками: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.
Крім цього, відповідно до положень ст.ст. 1, 2 Розділу І Положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України», паспорт громадянина України (далі - Паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Паспорт є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а також є дійсним на території України для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою, таким чином Паспорт є офіційним документом, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 07 червня 2024 року приблизно о 17:30 год., прогулючись по скверу «Ботанічний сад» за адресою: АДРЕСА_2 , побачив на землі біля лавки, паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який останній підняв і поклав у кишеню, не маючи на те законних підстав, та став зберігати при собі з метою подальшого підроблення та використання.
В подальшому, 07 червня 2024 року приблизно після 17:30 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на досягнення єдиного злочинного наміру, маючи прямий умисел на вчинення кримінального проступку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий злочинний умисел, направлений на підроблення офіційного документа і який надає права, з метою використання його підроблювачем, шляхом видалення первинної фотокартки на першій сторінці фотокартки справжнього власника паспорту, вклеїв на її місце нову власну фотокартку, тим самим підробив офіційний документ - паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , маючи на меті в наступному використовувати його, видаючи себе за іншу особу.
Згідно висновку експерта за № СЕ-19/104-24/37822-ДД від 25.06.2024, бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку-бланку паспорта громадянина України, що перебуває в офіційному обігу. На першій сторінці бланку паспорта, мала місце заміна фотокартки власника: первинна фотокартка була видалена, а на її місце була наклеєна нова фотокартка власника.
Умисні дії, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, за ознаками: підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 19.06.2024, приблизно о 11:46 годині, ОСОБА_8 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , маючи за мету уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 160 КУпАП, видаючи себе за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи при собі у розпорядженні завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого попередньо була вклеєна його власна фотокартка, реалізуючи прямий умисел на вчинення кримінального проступку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на підтвердження своєї особи пред'явив дільничому ОП СДОП ВП Криворізького РУП ОСОБА_10 , до числа функціональних обов'язків якого входить складання адміністративних матеріалів, завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим використав завідомо підроблений ним
Згідно висновку експерта за № СЕ-19/104-24/37822-ДД від 25.06.2024, бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку-бланку паспорта громадянина України, що перебуває в офіційному обігу. На першій сторінці бланку паспорта, мала місце заміна фотокартки власника: первинна фотокартка була видалена, а на її місце була наклеєна нова фотокартка власника.
Умисні дії, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються як кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками: використання завідомо підробленого документа.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання за вчинені кримінальні проступки, оскільки суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 3 ст. 61 КК України. Суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_8 у виді обмеження волі не врахувавши його інвалідність. Просить вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1020 (одна тисяча двадцять) гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 (п'ятсот десять) гривень; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій ніким не оскаржуються, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_8 є пенсіонером по інвалідності 2 групи, тобто покарання у виді обмеження волі за кримінальні проступки передбачені ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до нього не застосовується.
Таким чином, суд першої інстанції не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність та призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді обмеження волі.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України, тяжкість скоєних кримінальних проступків та конкретні обставини його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за злочину в сфері обігу наркотичних засобів, повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу, яке буде законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню та попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни оскаржуваного вироку, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 408, 413 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1020 (одна тисяча двадцять) гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 (п'ятсот десять) гривень; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді