Провадження № 22-ц/803/8572/24 Справа № 553/3444/23 Суддя у 1-й інстанції - Величко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 553/3444/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Величко О.В. у м. Покровськ Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В грудні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 31 грудня 2019 року між ТОВ «1Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 8646898 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов. За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 5500 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики (30 днів), або достроково, та сплатити плату від суми позики.
Станом на 15 жовтня 2020 року відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання за договором, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 12 973,74 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 5 500 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами - 2 640 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 2 750 грн. Також позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення до 23 лютого 2022 року, що складає: заборгованість за 3% річних - 444,85 грн, заборгованість за інфляційними втратами - 1 638,89 грн. Тобто загальна сума заборгованості станом на 03 листопада 2023 року становить 12 973,74 грн.
15 жовтня 2020 року між ТОВ «1Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та позивачем було укладено договір факторингу за умовами якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти. Таким чином, право вимоги за договором позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року перейшло до позивача.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року в загальному розмірі 12 973,74 грн, та судових витрат по справі.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 973,74 грн, витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн, судовий збір в сумі 2 684 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Цокало Т.М., просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з 12 973,74 грн до 8 125,01 грн, зменшення витрат на правничу допомогу з 5 000 грн до 3 305 грн та зменшення судового збору з 2 684 грн до 1 774,12 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції у частині правомірності стягнення процентів, нарахованих відповідно до п. 2 кредитного договору в розмірі 2 640 грн за нараховані базові проценти та 2 750 грн, що в розумінні суду першої інстанції є сумою заборгованості по простроченим процентам за користування, оскільки відповідно до графіку повернення загальна вартість кредиту становить 6 820 грн., яка складається з тіла кредиту 5 500 грн та вартість позики на весь строку, за яким видано позивачу 1 320 грн. (24,00%).
Укладаючи договір, сторони погодили, що кредит видається строком на 30 днів з 31 грудня 2019 року до 30 січня 2020 року, і це є строк правомірного користування кредитними коштами, упродовж якого позичальник сплачує кредитору проценти у загальній сумі 1 320 грн Аналогічна інформація міститься у Паспорті споживчого кредиту Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Якщо кошти не повернуті до 30 січня 2020 року, то з 31 січня 2020 року настає прострочення боржника, у зв'язку з чим останній сплачує проценти за прострочення у розмірі 2,7 % відсотка.
Як вбачається зі змісту договору позики визначається фактично три різних ставки процентів за користування позикою, які нараховуються на тіло позики за період строку кредитування, а саме: в розмірі 0,8 % за акційною ставкою, 1,6 % фіксованою ставкою, 2,7 % за прострочення позики у день, тому в даному випадку спірні умови слід трактувати на користь споживача та виходити, що процентна ставка становить 0,8 % за користування позикою, про що зазначено як у графіку платежів так і в паспорті споживчого кредиту.
Отже правомірним буде стягнути з апелянта на користь позивача 6 820 грн заборгованості за договором позики. В свою чергу, позикодавець не позбавлений права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України. Виходячи з того, що правомірним буде стягнути з ОСОБА_1 6 820 грн заборгованості за позикою, тому підлягають зменшенню сума інфляційних витрат та 3% річних, які були розраховані з суми 10 890 грн за період 15 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки станом на момент подання апеляційної скарги, а саме 09 липня 2024 року, ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 грудня 2019 року між ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 8646898.
Відповідно до п.п. 1, 2 Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) в сумі 5 500 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів. Базова процентна ставка - 1,60 % в день. Розмір процентів на прострочену позику - 2,70 % в день.
Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Правила), розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення Договору його зрозумілі (п. п. 4.1, 4.2 Договору).
Пунктом 5 Договору визначено, що він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Згідно з п. 6.3 Правил, позичальник зобов'язаний сплатити товариству проценти від суми позики, розмір яких визначено в договорі позики. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок суми позики щоденно, включно з датами отримання та повернення позики. За винятком випадку, передбаченого п. 6.8 цих Правил, проценти по договору позики на суму позики/залишок позики нараховуються за весь час до повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню позики, у тому числі у випадку виникнення простроченої позики, проте не більше ніж 90 календарних днів наявності заборгованості поспіль.
Товариство використовує фіксовану процентну ставку. Узгоджена договором позики процентна ставка складається з процентів на позику, процентів акційних і процентів на прострочену позику. Проценти на прострочену позику нараховуються у випадку прострочення позичальником встановлених договором позики строків повернення позики та сплати процентів (п. 6.5. Правил).
Відповідно до п. п. 10.1, 10.5 Правил за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором позики сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України; закінчення строку дії Договору позики не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.
Договір позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року було підписано відповідачем ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» про ідентифікаці.
31 грудня 2019 року, на виконання умов Договору відповідач отримав на вказаний ним банківський картковий рахунок грошові кошти (позику) в сумі 5 500 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» (далі Товариство) за № 13/07-2023-14 від 13 липня 2023 року. Згідно з даною довідкою, Товариство не здійснює операції з готівковими грошима, перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, тому видаткові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не окремих транзакцій. В зв'язку з цим виділити запитувані транзакції як окремі платежі у банківській виписці не є можливим (а.с.19).
В свою чергу відповідач зобов'язався виконати належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, чітко дотримуючись умов укладеного Договору позики, а також вимог чинного законодавства.
Так, відповідно до умов Договору позики, позичальник зобов'язався у день закінчення строку позики (або достроково) повернути суму позики та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Однак, позичальник не виконала взяті на себе договірні зобов'язання.
Судом також встановлено, що 15 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та TOB «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого TOB «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог № 107 від 15 жовтня 2020 року (а.с.34).
Колегія суддів зауважує на тому, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вважав доведеним, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов договору позики, що був укладений 31 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі та укладення спірного договору в електронній формі із запропонованими умовами відповідало внутрішній волі відповідача.
Суд також вважав, що оскільки відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за договором позики, тому у позивача виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, враховуючи подане представником відповідача клопотання, вважав за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику.
Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Договір позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року підписано відповідачем ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 0OkNvLvxel, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» про ідентифікацію (а.с.8).
Отже договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчать зазначені вище докази.
Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Довідкою від 13 липня 2023 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджено, що 31 грудня 2019 року відбувся успішний переказ коштів у сумі 5 500 грн на банківську карту: НОМЕР_1 (а.с.19).
10 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір факторингу № 10072020, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язався відступити ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги.
Відповідно до пункту 1.4. договору факторингу «право» вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Перелік кредитних договорів наведений в реєстрі прав вимог (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 107 від 15 жовтня 2020 року до договору факторингу № 10072020 від 10 липня 2020 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги, в тому числі, і до відповідача за кредитним договором № 8646898 від 31 грудня 2019 року, загальна сума заборгованості 10 890 грн, з яких: 5 500 грн сума заборгованості за тілом, 2 640 грн - сума заборгованості по процентам за користування, 2 750 грн сума заборгованості по простроченим процентам за користування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 500 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором позики від 31 грудня 2019 року проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки в розмірі 1,60%.
Разом з тим в договорі позики визначено проценти на прострочену позику в розмірі 2,70% вдень.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
ТОВ «ФК Профіт Капітал» просило стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому заявило до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в тому числі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», яке набуло право вимоги за договором позики № 8646898 від 31 грудня 2019 року.
Суму заборгованості за кредитним договором, відповідачем не спростовано, так само не спростовано розрахунок заборгованості, який надано позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог і заявлені вимоги підлягають задоволенню.
При цьому посилання апелянта в апеляційній скарзі на невірне визначення судом першої інстанції заборгованості, зокрема заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами - 2 640 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 2 750 грн колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки нараховані позивачем базові проценти та проценти на прострочену позику відповідають умовам кредитного договору.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2024 рок залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий:
Судді: