Номер провадження: 33/813/2092/24
Номер справи місцевого суду: 522/6797/24
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
10.09.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю ОСОБА_1 та його адвоката Сачаєвої І.О.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №851632 від 17.04.2024, ОСОБА_1 17 квітня 2024 року о 23:40 год, за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, №6/3, керував електросамокатом «JET», н/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від запропонованого огляду у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся без його участі, про існування справи не знав, із оскаржуваною постановою суду ознайомився 26 липня 2024 року під час ознайомлення із матеріалами справи, про що наявна відмітка.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року.
Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Сачаєвої І.О., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №851632 від 17.04.2024, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 1);
2)довідкою Управління патрульної поліції в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія (а.с. 3)
3)довідкою Управління патрульної поліції в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с. 4);
4)протоколом про адміністративне затримання АА №018763 від 17.04.2024, згідно якого ОСОБА_1 було затримано, проведений особистий огляд та огляд речей, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, для припинення адміністративного правопорушення, складання адміністративних матеріалів (а.с. 5);
5)актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду за допомогою приладу Драгер 7510, останній відмовився (а.с. 6);
6)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦРЗ» ООР від 17.04.2024, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду в КНП «ООМЦРЗ» ООР останній відмовився (а.с. 7);
7)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 8).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 17 квітня 2024 року о 23:40 год, за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, №6/3, керував електросамокатом «JET», н/з НОМЕР_1 , та відмовився на законну вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу без його участі, чим порушив його права, позбавив права надати пояснення, подати докази.
Щодо даного твердження апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №851632 від 17.04.2024, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 17 травня 2024 року о 10:00 год, в Приморському районному суді м. Одеси.
Встановлено, що ОСОБА_1 дійсно відмовився підписувати вищезазначений протокол, при цьому згідно дослідженого апеляційним судом відеозапису з портативного відеореєстратору поліцейського, вбачається, що працівники поліції зачитали ОСОБА_1 зміст складеного протоколу, однак останній розпорядився своїми правами на власний розсуд і відмовився підписувати такий протокол та отримувати його копію.
ОСОБА_1 зобов'язаний був цікавитись інформацією про рух справи про адміністративне правопорушення, учасником якої він є та про наявність якої йому було достовірно відомо.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
Слід також зазначити, що ОСОБА_1 в повній мірі була надана можливість скористатися належними йому правами під апеляційного перегляду справи.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає таких порушень судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, які б могли призвести до ухвалення незаконного рішення.
Твердження ОСОБА_1 про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №851632 від 17.04.2024, не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення, на думку апеляційного суду не має суттєвого правового значення в доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може бути законною підставою для закриття провадження у справі.
Так, Верховний Суд та Європейський суд з прав людини, неодноразово зазначали, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є також протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Таких принципів дотримується Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
Тому, скасування певного акту з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Щодо твердження про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом «JET», н/з НОМЕР_1 , слід зазначити, що згідно відеозапису з портативного відеореєстратора, встановлено, що за весь період спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування електросамокатом «JET», н/з НОМЕР_1 , більш того підтвердив даний факт.
Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу, таку позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №208/712/19.
В суду не має жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом «JET», н/з НОМЕР_1 , який 17 квітня 2024 року в момент зупинки транспортного засобу не заперечував даного факту.
Оскільки версія про те, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом, заявлена лише суду, тому дане твердження оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з портативних відеореєстраторів працівників поліції в достатній мірі відображає стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький