Справа № 554/5981/24 Номер провадження 33/814/893/24Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
24 вересня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Кіндяка Олександра Ігоровича на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року,-
Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 31 травня 2024 року, близько 05:36 год, в м. Полтаві по вул. Європейській, 41 водій останній керував транспортним засобом VOLKSWAGEN T5, реєстраційний номер не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не набувши цього права після закінчення строку позбавлення, правопорушення вчинено повторно протягом року згідно з постановою від 19 вересня 2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України Про дорожній рух та постанову Кабінету Міністрів України №340, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 адвокат Кіндяк О.І., подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17.06.2023 року та прийняти нову, якою апеляційну скаргу задовольнити та провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що після 2019 року особа не керувала на території України транспортним засобом та була відсутня на території України, повернувся лише в травні 2022 року, тому вважає, що дія постанови судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2019 року по справі 545/661/19 втратила свою чинність, і не повинна була застосовуватися при визначенні покарання та притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому вищевказана постанова мала виконатися протягом 3 місяців, однак працівниками поліції не були вжиті заходи по вилученні прав і особа не знала про своє позбавлення, адже була за межами території країни. Тому ставити провину керування транспортним засобом після строків притягнення, є неправомірним, несправедливим, незаконним.
Справа слухалася у відсутність особи, яка притягується до відповідальності та його представника, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання представника про відкладення розгляду справи.
Оскільки причиною для відкладення розгляду справи адвокатом було вказано необхідність очікування розгляду справи №545/661/19 в апеляційній інстанції, а відповідно до наявних даних вказана справа у провадженні апеляційного суду з 20.09.2024 року не перебуває у зв'язку з повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, дана причина є неповажною та відповідно задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 31 травня 2024 року, близько 05:36 год, в м. Полтаві по вул. Європейській, 41 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN T5, реєстраційний номер не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не набувши цього права після закінчення строку позбавлення, правопорушення вчинено повторно протягом року згідно з постановою від 19 вересня 2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України Про дорожній рух та постанову Кабінету Міністрів України №340, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується достатніми та належними доказами.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції в цілому погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги перекликаються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993 року.
Згідно ч.5статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року. Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Щодо доводів апеляційного скарги, а саме, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, суд відхиляє дані доводи виходи з наступного.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №629833 про адміністративне правопорушення від 31 травня 2024 року, що відповідає вимогам ст.256 КУпАП та якими зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення і протокол не містить жодних зауважень особи щодо його змісту (а.с.1); відомостями з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно з якими ОСОБА_2 19 вересня 2023 року притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, постанова серії БАД № 013922 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, до нього застосованого адміністративне стягнення у виді штрафу 3400 грн (сплачено) а.с.2); довідкою від 31 травня 2024 року, складеною ст. інспектором ВАП УПП в Полтавській області ДПП про те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному Державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ України, на ОСОБА_1 , згідно з постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2019 року у справі № 545/661/19 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці (а.с.3), відповідно до ст.317-1 КУпАП строк такого позбавлення закінчився. Однак ОСОБА_2 після закінчення терміну позбавлення відповідно до вимог постанови КМУ № 340 від 8 травня 1993 року «про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» - не набув права на керування транспортними засобами, статус позбавлення в ЄДР МВС «діючий» (а.с.7); дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер поліцейських № 468838, № 470494, відеозаписами з відеореєстратора Aspirin № 6 патрульного автомобіля поліції, та іншими доказами по справі.
Щодо інших доводів апеляційної, а саме, що дія постанови судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2019 року по справі 545/661/19 втратила свою чинність, і не повинна була застосовуватися при визначенні покарання та притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому вищевказана постанова мала виконатися протягом 3 місяців, однак працівниками поліції не були вжиті заходи по вилученні прав і особа не знала про своє позбавлення, адже була за межами території країни. Тому ставити провину керування транспортним засобом після строків притягнення, є неправомірним, несправедливим, незаконним, суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Статтею 317-1 КУпАП передбачено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Постанови КМУ № 340 від 8 травня 1993 року «про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» «Позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства» вбачається:
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, протягом трьох робочих днів із моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, зазначеної в цьому рішенні. Доступ до судових рішень за умов технічної реалізації може забезпечуватися шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень і Єдиним державним реєстром МВС.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Заперечуючи наявність належних доказів, які б підтверджували факт повторного вчинення ОСОБА_1 вчинення правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП, його представник в свою чергу доказів на підтвердження своїх заперечень не надав, що вказує на їх безпідставність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тому, надаючи оцінку доказам у справі в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кіндяка Олександра Ігоровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2024 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин