Справа № 553/916/24 Номер провадження 22-ц/814/2279/24Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
24 вересня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Головка Олексія Ігоровича на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 25 березня 2024 року,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м.Полтави із вказаним позовом, у якому просила стягнути заборгованість в загальному розмірі 195833,44 грн. за договором №5220003 від 05.11.2019 року про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, - передано на розгляд до Пирятинського районного суду Полтавської області за правилами виключної підсудності.
Ухвала суду мотивована тим, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Головко Олексій Ігорович, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити до Ленінського районного суду м.Полтави для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що місцевий суд безпідставно ототожнив генеруючу установку приватного домогосподарства із наявністю спору щодо нерухомого майна.
Вказував, що справа підлягає вирішенню за загальними правилами підсудності, оскільки відповідач, як юридична особа, зареєстрований за адресою, що відноситься до територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Полтави.
Вважає, що висновки місцевого суду про виключну підсудність справи за місцем знаходження нерухомого майна є помилковими.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за вироблену електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики приватного домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до письмового договору №5220003 від 05.11.2019 року.
Предмет позову стосується прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Пирятинського районного суду Полтавської області.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Ленінський районний суд м. Полтави у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Пирятинський район, с. Каплинці, та прийшов до висновку, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Пирятинського районного суду Полтавської області.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18, правила ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Зі змісту позовної заяви, поданої позивачем у цій справі, вбачається, що заявлені вимоги позивача не пов'язані із вирішенням спору щодо правового статусу саме нерухомого майна, чи будь-яких прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Предметом розгляду цієї справ є правовідносини, які виникли з невиконання договірних відносин, де сторонами по договору виступають позивач та відповідач, а не домогосподарство позивача, а тому посилання суду на виключну підсудність є помилковою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Головка Олексія Ігоровича на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 25 березня 2024 року - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 25 березня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль