СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16478/23
пр. № 2/759/3669/24
19 вересня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання мирової угоди та відшкодування збитків,-
03.08.2023 р. до суду надійшов вказаний позов. Позовні вимоги мотивовано тим, що ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02 липня 2019 року було задоволено подання державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронова Д.А. про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення від 12 квітня 2019 року, укладеної між сторонами у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 в рамках цивільної справи № 759/3403/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Станом 29 серпня 2023 року жодного пункту з мирової угоди на стадії виконання судового рішення від 12 квітня 2019 року ОСОБА_2 виконано не було, в т.ч. не було в добровільному порядку повернуто грошові кошти за договором позики від 29 січня 2013 року згідно з рішенням від 02 вересня 2016 року. На підставі наведеного позивач просив розірвати вказану мирову угоду та стягнути борг в загальному розмірі 1865890,76 грн.
Ухвалою суду від 06.09.20234 р. відмовлено у відкритті провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.04.2024 р., вищезазначену ухваду суду скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.
Ухвалою судді від 03.06.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
08.07.2024 р. до суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, за якою останній просив стягнути з відповідача на його користь: борг в розмірі 419710,99 грн., інфляційні втрати 498618,35 грн., 3% річних в розмірі 98700,89 грн., пеню в розмірі 972212,42 грн., борг в розмірі 35286,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 13277,28 грн., пеню в розмірі 685254,12 грн., а всього на загальну суму 2 723 060,05 грн.
В підготовчому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові.
В підготовчому засіданні відповідач позов визнав, подав відповідну письмову заяву, в якій не заперечував проти розгляду справи в підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Встановлено, судом, що ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02.07.2019 р. затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 12.04.2019 року у виконавчому провадженні № 588655404 з примусового виконання виконавчого листа про примусове виконання рішення суду № 759/3403/16-ц виданого 22.12.2017 р. Святошинським районним судом м.Києва на виконання рішення Святошинського районного суду м.Києва 02.09.2016 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 177 000 грн., проценти за користування позикою в розмірі 79 567 грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 15 943 грн. 51 коп., інфляційні втрати в розмірі 140 962 грн. 80 коп., судовий збір в розмірі 4 134 грн. 74 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2 102 грн. 40 коп., а всього підлягає стягненню 419 710 грн. 99 коп.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, докази на спростування заявлених позовних вимог до суду не надавав. Відповідачем не оспорювався розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Позовні вимоги відповідачем визнано з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посилання на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що відповідач позов визнав в повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим поданий позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судові витрати позивач залишив за собою.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 11, 57-61, 79, 141, 209, 210, 212-215, 220, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 610, 611, 612, 623, 624, ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання мирової угоди та відшкодування збитків,- задовольнити.
Розірвати затверджену ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02.07.2019 року мирову угоду на стадії виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2019 р. у справі 759/3403/16-ц.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг на загальну суму 2 723 060 (два мільйони сімсот двадцять три тисячі шістдесят) грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2024 року.
Зазначити дані учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,, місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Бабич Н.Д.