Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/11924/24
25 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали за скаргою захисника ОСОБА_2 , поданою в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, на незаконне утримання особи під вартою, -
25.09.2024 до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , подана в порядку ст. 206 КПК України, у якій захисник просить визнати утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 19 год. 00 хв. 24.09.2024 по теперішній час незаконним та негайно звільнити затриману особу з-під варти.
Вивчивши скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 206 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язки щодо захисту прав людини.
Так, приписами частини першої вказаної статті визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до частин другої - п'ятої вказаної статті якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Отже, стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема, наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до проаналізованого вище кримінального процесуального законодавства, законність затримання особи окремому оскарженню, поза межами розгляду питання про застосування запобіжного заходу, не підлягає.
Як вбачається із наявних матеріалів, до скарги захисником додано копію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.09.2024, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано 23.09.2024 об 11 год. 35 хв. в порядку ст. 208 КПК України в межах кримінального провадження №12024100070001052 від 13.05.2024.
У вказаному протоколі зазначені, зокрема, підстави для затримання особи.
До скарги додано також копію клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 24.09.2024 про застосування відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 233 600 грн.
Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, а саме в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до змісту скарги, в її обґрунтування захисник вказує на необґрунтованість підозри та невірну кваліфікацію дій підозрюваного органом досудового розслідування. Крім того, з огляду на те, що підозрюваному ОСОБА_3 о 19 год. 00 хв. 24.09.2024 було вручене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, захисник вважає очевидним той факт, що в подальшому підозрюваний не буде утримуватися під вартою, а тому сторона захисту вважає, що слідчий та/або прокурор у кримінальному провадженні повинні були звільнити з-під варти ОСОБА_3 негайно, відразу після вручення йому клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом із цим, вивчивши зміст скарги та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність об'єктивних даних вважати, що ОСОБА_3 утримується під вартою незаконно та без правових підстав.
Як встановлено слідчим суддею, захисник фактично оскаржує затримання ОСОБА_3 , вважаючи його незаконним, та просить звільнити підозрюваного з-під варти, що в даному випадку не може бути предметом розгляду в порядку ст. 206 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Таким чином, слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади, має діяти виключно в межах наданої йому компетенції.
Оскільки скарга подана в порядку ст.206 КПК України, слідчий суддя ухвалює рішення в межах процедури, яка передбачена кримінальним процесуальним законом.
Ураховуючи наведене, приймаючи до уваги зміст наведених вище правових норм у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для доставки підозрюваного ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 206, 303, 309 КПК України, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на незаконне утримання особи під вартою у кримінальному провадженні №12024100070001052, внесеному до ЄРДР 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1