печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31823/24-ц
пр. 2-7175/24
18 вересня 2024 року суддя Печерський районного суду м. Києва Ільєва Т.Г. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання кредитного договору недійсним, -
16.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва, надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Ільєвій Т.Г. 18.07.2024, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
19.07.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовну заяву було залишено без руху в зв'язку із невиконанням позивачем вимог ст.ст. 175 та 177 ЦПК України та надано строк на усунення недоліків.
Вказану ухвалу, суд направляв позивачу на його адресу, однак до суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Таким чином, після повернення конверту до суду, позивачем не було виправлені недоліки, а тому з врахуванням зазначеного, суд вважає, що недоліки не було усунено у встановлений судом строк.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2022 року по справі № 560/5541/20 висловив позицію, що суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії»
В ухвалі у справі Войцеховський Артур Сергійович проти України (заява № 41881/18) зазначено, що органи влади можуть нести відповідальність лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Сам факт того, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому Касаційним судом, недостатньо, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявника за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. 11. Більше того, Суд зазначає, що заявник не запитав суди про стан провадження у своїй справі протягом більше року після винесення рішення апеляційного суду, незважаючи на високу ймовірність, враховуючи те, що історії провадження, що відповідач буде оскаржувати рішення, винесене на користь заявника. 12. У зв'язку з цим Суд повторює, що зацікавлена сторона зобов'язана виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів, щоб залишатися в курсі подій у провадженні (див., серед іншого, Teuschler проти Німеччини (dec.), № 47636/99, 4 жовтня 2001 року).
Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення позову без руху.
Станом на 18.09.2024 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху документів засобами поштового зв'язку - недоліки позивач не усунув, ухвалу суду не виконав.
Вказані недоліки позовної заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання кредитного договору недійсним, - вважати не поданою та повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Тетяна ІЛЬЄВА