Справа № 709/1018/24
2/709/414/24
(заочне)
24 вересня 2024 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,
Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до
ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є матір'ю
ОСОБА_3 (відповідача). Позивач є непрацездатною особою, єдиним джерелом доходу є пенсія, якої вистачає лише на придбання частини продуктів харчування та ліків. Коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати їй повнолітня донька. Позивач тяжко хворіє і потребує постійного лікування. Окрім витрат на лікування позивач оплачує комунальні послуги. Через свій вік та стан здоров'я позивач не має об'єктивної можливості влаштуватися на роботу та заробляти собі на життя, адже важко пересувається навіть в межах квартири. У зв'язку з цим, посилаючись на приписи Сімейного кодексу України, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно та довічно.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Також не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала. Поштове відправлення з копією ухвали суду та позовною заявою і доданими до неї документами, що надсилалося на адресу її реєстрації, повернулося без вручення. За таких обставин відповідач викликалася до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак до суду не прибула.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 травня 1974 року ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 16).
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
Як вбачається із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 24 березня 2011 року, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком (а.с. 17).
Із довідки про доходи № 0993289747965919 вбачається, що сума пенсії позивача за перод з 01.11.2023 року по 30.04.2024 року складає 34486,74 грн. (а.с. 19).
Позивач має ряд захворювань, які потребують постійного лікування, що підтверджується медичними виписками та консультаційними висновками (а.с. 20-29).
Крім того, розмір пенсії позивача є недостатній для проживання, оскільки остання має сплачувати комунальні послуги за утримання житла, в якому вона зареєстрована і проживає (а.с. 31-50).
В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, а відтак, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання своєї матері у вигляді аліментів, протилежного суду не доведено.
Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Також, суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 18.11.2020 у справі №757/52096/18, згідно якої обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.10.2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.
Оцінивши надані по справі докази, з огляду на те, що відповідач зобов'язана утримувати свою непрацездатну матір, яка потребує матеріальної допомоги, суд вважає за можливе стягувати щомісячно з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітків та доходів, починаючи стягнення з дня звернення до суду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що складає 1211,20 гривень.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітків та доходів щомісячно, починаючи з 13 червня 2024 року, довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Суддя В. В. Левченко