24.09.24 363/4232/24
24 вересня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 08 серпня 2024 року постановою капрала поліції 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Турницької Ірини Василівни серії ЕНА №2782947 його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивував тим, оскаржувана постанова не містить достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом, коли притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчинені, яка підтверджена належними доказами.
У оскаржуваній постанові не зазначено, що лазерний вимірювач TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також, що фіксація правопорушення здійснювалася в зоні дії дорожнього знаку 5.49.
Також зазначив, що він просив співробітника поліції надати йому адвоката на що отримав відмову, чим порушено його конституційні права на ефективний юридичний захист.
В зв'язку з викладеним вважав оскаржену постанову незаконною та просив її скасувати.
10 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито письмове провадження і запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками 11 вересня 2024 року рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням надіслано на адресу відповідача, і 10 вересня 2024 року ухвалу також направлено до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав в електронному кабінеті ЄСІСТ 11 вересня 2024 року.
Разом з тим, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, а відтак, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, в межах строку встановленого ч. 1 ст. 286 КАС України.
Враховуючи, що розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, то відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 08 серпня 2024 року капралом поліції 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Турницькою І.В. згідно ст.ст. 33 і 284 КУпАП винесено постанову серії ЕНА №2782947 про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, того ж дня о 12 год. 04 хв. в населеному пункті Махнівка, позначеному дорожнім знаком 5.49 на трасі АД М21 243 км, рухався зі швидкістю 107 км/год., при цьому перевищив дозволену швидкість на 57 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Встановлено, що з позовною заявою про оскарження постанови серії ЕНА №2782947 від 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до суду 16 серпня 2024 року, а тому, строк визначений ст. 286 КАС України на її оскарження останнім не пропущено.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину,тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1, п. 4 ч. 2. ч. 3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача.
Зазначене ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Розглядаючи справу, суд виходить з того, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб'єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Так, 20 серпня 2024 року до суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якому відповідачами останній зазначив Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції та капрала поліції ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 222 КУпАП, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, тому належним відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові КАС ВС від 26.12.2019 року у справі № 724/716/16-а, відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
23 серпня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано без дотримання вимог ст. 161 КАС України та надано позивачу час для усунення недоліків, оскільки в порушення зазначених вище вимог, відповідачем у позові окрім Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції також зазначено капрала поліції ОСОБА_2 , яка не може виступати відповідачем у цій справі згідно викладеного вище правового висновку. Також позивачем не надано належним чином завірену копію постанови поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області серії ЕНА №2782947 від 08 серпня 2024 року та не сплачено судовий збір.
03 вересня 2024 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій усунув вказані вище недоліки, проте, замість належного Управління патрульної поліції у Вінницькій області визначив неналежного - Департамент патрульної поліції.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 08 серпня 2024 року, складену працівником поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2782947, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Із вказаної вище постанови вбачається, що її винесено капралом поліції 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_2 .
При цьому, капрал поліції 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_2 не перебуває в трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем у даній справи зазначено Департамент патрульної поліції, а оскаржувана постанова винесена капралом поліції 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Турницькою І.В., яка є посадовою особою Управління патрульної поліції у Вінницькій області, яке з огляду на характер спірних правовідносин і має бути відповідачем у справі, від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, за правилами ст. 48 КАС України суд першої інстанції може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Однак, відповідно до вимог Закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Крім того, суд звертає увагу на те, що доводи позову про неправомірні дії поліцейського та недостатність доказів виявленого правопорушення є непереконливими і необґрунтованими, якими фактичні дані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не спростовуються.
З матеріалів справи вбачається, що співробітником поліції за допомогою зафіксованого приладу TruCam ТС №1146 встановлено, що водій ОСОБА_1 , 08 серпня 2024 року керуючи транспортним засобом, в населеному пункті Махнівка, позначеному дорожнім знаком 5.49 на трасі АД М21 243 км, перевищив дозволену швидкість на 57 км/год., в зв'язку з чим останнього правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності після безпосереднього виявлення порушень ПДР України, незаконність чого позивачем в суді не спростовано, коли належний відповідач в особі уповноваженого суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Вінницькій області, співробітників якого є ОСОБА_2 , відповідачем всупереч вимог Закону не залучено, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред'явленого до неналежного відповідача, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
Доводи позову про те, що лазерний вимірювач TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також, що фіксація правопорушення здійснювалася в зоні дії дорожнього знаку 5.70, нічим не підтверджені і підставою для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення бути не можуть.
При цьому, участь захисника під час винесення поліцейським постанови в порядку ст. 258 КУпАП не є обов'язковою та забезпечується самим водієм.
В позові не викладено обставини і не обґрунтовано, що водій під час руху автомобілем в населеному пункті дотримався вимог п. 12.4 ПДР України, а під час розгляду справи поліцейським на місці зупинки транспортного засобу останнім чинилися перешкоди для участі адвоката.
Відтак, доводи позову є голослівними та необґрунтованими.
За таких обставин, суд вважає, що співробітник поліції правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за недотримання вимог п. 12.4 ПДР України, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Відтак, порушених прав позивача, які б підлягали захисту в цій справі, судом не виявлено, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, ЄДРПОУ - 40108646.
Суддя