Справа № 355/887/24
Провадження № 2/355/631/24
10 вересня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
21 травня 2024 року представник позивача Акціонерного Товариства « Акцент Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 29.12.2020 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідно до п. 2.1.1.1.3 умов та правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Також варто зазначити, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка".
На суму фактично використаного кредитного ліміту (кредиту) банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту за процентними ставками, зазначеними в тарифах, що підтверджується п.п. 2.1.4.3.2. умовами та правилами надання банківських послуг.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10. вказаного договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надавла своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Відповідно до п. 2.1.3.2.2.1 умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість та оплачувати послуги банку в повному обсязі відповідно до договору, в тому числі в разі пред'явлення претензій по зроблених операціях до моменту прийняття остаточного рішення щодо задоволення таких претензій.
Згідно п. 2.1.3.2.2.11 умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується негайно здійснити повне погашення заборгованості (в т.ч. простроченої та овердрафту) за договором в порядку та строки, визначені договором та додатками до договору.
Клієнт зобов'язується контролювати дотримання встановленого кредитного ліміту та всі операції, що здійснюються за платіжними картками, і звіряти свої дані з деталями кредиту (в паспорті кредиту), згідно п. п. 2.1.3.2.2.2. та 2.1.3.2.2.3 умов та правил надання банківських послуг.
Згідно п. п. 2.1.2.1.11 та 2.1.4.5.6 умов та правил надання банківських послуг, банк має право у разі порушення клієнтом цих умов та правил, у разі виникнення простроченої заборгованості за карткою, заборгованості, що перевищує платіжний ліміт, овердрафта (за його наявності) або у разі виникнення ситуації, що може спричинити збиток для банку або клієнта (включаючи ризик несанкціонованого використання картки), або порушення чинного законодавства призупинити або припинити дію карток (-ки), а також уживати для цього усіх необхідних заходів аж до вилучення карток(-ки).
Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання клієнтом та / або довіреною особою клієнта зобов'язань за договором.
Згідно п. 2.1.4.6.9 умов та правил надання банківських послуг, за порушення строків сплати обов'язкового щомісячного платежу, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми кредитної заборгованості (в т.ч. простроченої суми кредиту) з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення обов'язкового щомісячного платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс обов'язковий щомісячний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не с зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується.
Згідно п. 2.1.4.6.4 умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, банк має право вимагати сплати клієнтом штрафу та/ або пені у встановленому розмірі.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 29.04.2024 року має заборгованість 72 959,51грн., яка складається з наступного:
- 43 616,44 грн. - заборгованість за кредитом;
- 29 343,07 грн. - заборгованість по відсоткам;
- 00, 00 грн. - штрафи.
Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не вчиняються дії, спрямовані на повернення кредитних коштів та процентів за договором, з метою захисту права й охоронюваних законом інтересів Банку, представник Банк звернувся до суду з даною позовною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06.08.2024 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник - адвокат Чередніченко Н.В. - в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог чинного законодавства, надали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили відмовити у задоволенні позову з урахуванням наданих письмових пояснень.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню, а саме - Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», та постанова №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд приходить до наступного.
Згідно ст.1054 ЦК України банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір % не встановлений договором.
Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонам.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду .
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 29.12.2020 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку (а.с. 16-18).
Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідно до п. 2.1.1.1.3 умов та правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (а.с. 21-27).
На суму фактично використаного кредитного ліміту (кредиту) банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту за процентними ставками, зазначеними в тарифах, що підтверджується п.п. 2.1.4.3.2. умовами та правилами надання банківських послуг.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10. вказаного договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта ( а.с. 21-27).
Відповідно до п. 2.1.3.2.2.1 умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість та оплачувати послуги банку в повному обсязі відповідно до договору, в тому числі в разі пред'явлення претензій по зроблених операціях до моменту прийняття остаточного рішення щодо задоволення таких претензій.
Згідно п. 2.1.3.2.2.11 умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується негайно здійснити повне погашення заборгованості (в т.ч. простроченої та овердрафту) за договором в порядку та строки, визначені договором та додатками до договору.
Клієнт зобов'язується контролювати дотримання встановленого кредитного ліміту та всі операції, що здійснюються за платіжними картками, і звіряти свої дані з деталями кредиту (в паспорті кредиту), згідно п. п. 2.1.3.2.2.2. та 2.1.3.2.2.3 умов та правил надання банківських послуг.
Згідно п. п. 2.1.2.1.11 та 2.1.4.5.6 умов та правил надання банківських послуг, банк має право у разі порушення клієнтом цих умов та правил, у разі виникнення простроченої заборгованості за карткою, заборгованості, що перевищує платіжний ліміт, овердрафта (за його наявності) або у разі виникнення ситуації, що може спричинити збиток для банку або клієнта (включаючи ризик несанкціонованого використання картки), або порушення чинного законодавства призупинити або припинити дію карток (-ки), а також уживати для цього усіх необхідних заходів аж до вилучення карток(-ки).
Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання клієнтом та / або довіреною особою клієнта зобов'язань за договором.
Згідно п. 2.1.4.6.9 умов та правил надання банківських послуг, за порушення строків сплати обов'язкового щомісячного платежу, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми кредитної заборгованості (в т.ч. простроченої суми кредиту) з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення обов'язкового щомісячного платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс обов'язковий щомісячний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не с зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується.
Згідно п. 2.1.4.6.4 умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, банк має право вимагати сплати клієнтом штрафу та/ або пені у встановленому розмірі.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач, за розрахунками позивача, станом на 29.04.2024 року має заборгованість 72 959,51 грн., яка складається з наступного:
- 43 616,44 грн. - заборгованість за кредитом;
- 29 343,07 грн. - заборгованість по відсоткам;
- 0.00 грн. - штрафи (а.с. 7-15).
Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ст. 2, 3, 4 Закон України «Про споживче кредитування»).
Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Так, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою та мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок, та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Вказана анкета-заява містить виключно відомості про особу відповідач. Інших відомостей, які в свідчили про намір укладення кредитного договору чи відкриття кредитної лінії чи укладення кредитного договору чи відкриття кредитної лінії, вказана анкета-заява не містить.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч., ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме про такий договір у своїй позовній заяві зазначив банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 27.03.2020 справа №703/3063/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що «...роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї із сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин...».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів і з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з цими, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг банку.
Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів про отримання відповідачем саме карти з № 4323357028383053. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що з відповідачем було погоджено кредитний ліміт в будь-якій сумі. Також відсутні відомості про встановлення кредитного ліміту станом на день старту карткового рахунку. Крім того, як вбачається з паспорту споживчого кредиту, строк кредитування становить 240 місяців. Із наданого паспорта споживчого кредиту вбачається, що сума кредитного ліміту може становити до 50 000 грн, до 100 000 грн, до200 000грн., Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену, а ні конкретну інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником, і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 29.12.2020 року, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не с договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Наведена в паспорті споживчого кредиту інформація не містить даних щодо конкретно визначеного строку кредитування (зазначено строк до 240 місяців), тоді як відповідно до довідки позивача, відповідачу видана кредитна картка № НОМЕР_1 строком дії до липня 2027 року, (при цьому згідно з матеріалами справи за даною картою кредитний ліміт не було встановлено взагалі).
Виходячи з викладеного, позивачем не доведено з якого терміну починається прострочення виконання зобов'язання для погашення кредиту частково або у повному обсязі, враховуючи, що картка діє до липня 2027 року, тоді як позивач дату початку прострочення не зазначає.
Доказів направлення відповідачу вимог із встановленим строком виконання зобов'язань матеріали справи не містять, а відтак, підстави для стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту відсутні.
Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист Прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування»,Ю у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець, відповідно до умов договору про споживчий кредит, вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносини законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16)
Якщо кредитодавець, згідно з договором про надання споживчого кредиту, одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці; або 2) «перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування»), встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Такий же обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено і в статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакцій, чинній до 10 червня 2017 року, та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
В підпункті 1-1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується падати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. За таких обставин на позивача був покладений обов'язок досудового врегулювання спору.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 14-680це 19 (справа № 638/13683/15-ц) йдеться, зокрема, про таке: «...з цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».
Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов'язань за кредитним договором та про зобов'язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт й вручення адресатові під розписку, оскільки загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Такий правовий висновок у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження №61-21032св18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження №61-22164св19), від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19 (провадження №61-6141cв20).
Аналогічну думку висловив і Київський апеляційний суд в постановах від 18.10.2022p. № 377/780/21, від 13.03.2024 року №355/1612/21 та ін.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься виписка по операціях відповідача, з якої вбачається, що Банк самостійно здійснював списання відсотків за користування кредитним лімітом, чим в свою чергу збільшував навантаження на відповідача в частині повернення тіла кредиту.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами с будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Верховний Суд з даного приводу у своїй постанові від 28 жовтня 2020 року № 61-13889св19 (справа №644/888/18) зазначив про таке: «...доводи касаційної скарги про те, що підписанням анкети-заяви ОСОБА І підтвердив свою згоду на те, що Умови і правила є складовою частиною укладеного ним і банком договору про надання банківських послуг, не вливають на правильність вирішення справи по суті, оскільки наданий позивачем примірник Умов і правил не підписано відповідачем. Такі посилання заявника спростовуються правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-1314c19).
Посилання заявника про те, що банком доведено факт встановлення кредитного ліміту ОСОБА 1, відхиляються касаційним судом, оскільки надана позивачем довідка про отримання відповідачем картки № НОМЕР 6 не містить підпису позичальника, а інші докази видачі ОСОБА 1 цієї картки матеріали справи не містять.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції факту використання коштів, що підтверджено випискою за картковим рахунком № НОМЕР 6. оскільки позивач не виконав процесуального обов'язку з доведення факту отримання цієї картки ОСОБА 1. При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що заявлені позовні вимоги містять суперечності щодо факту укладення кредитного договору та його істотних умов, часу, підстав та розміру отриманих відповідачем коштів і, відповідно, нарахування заборгованості. З урахуванням вказаних суперечностей банк не надав належних та допустимих доказів отримання коштів саме ОСОБА І...».
Крім того, в постанові Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, справа №№373/2509/23, зазначено, шо « в дані справі апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що у наданій паперовій копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» міститься запис про те, що він підписаний відповідачем ОСОБА І простим електронним підписом. Водночас паперова копія електронного паспорту споживчого кредиту не містить відтворення електронного підпису відповідача. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах та порядках нарахування.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами с правильним. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку. Відсутність доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів відповідачу (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18).
Надана суду виписка по картці ОСОБА 1, не містить даних про видачу їй кредитних коштів, як і інформації про встановлення будь-якого кредитного ліміту.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів є правильним» .
В постанові Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року (справа № 373/2372/23), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року ( в справі № 342/180/17) , в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (у справі №393/126/20) , в постанові Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року ( справа №363/6033/23 ) містяться висновки про відмову у задоволенні позовів, оскільки «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит», « розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказам ні надання відповідачу у користування кредитних коштів, ні видачі картки, ні наявності заборгованості та її розміру, оскільки розрахунок нічим не підтверджується та його правильність перевірити неможливо».
Таким чином, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 143/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Таким чином, детально проаналізувавши матеріали справи, суд вважає не доведеною обставину порушення відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитними договорами терміни.
Отже, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не є обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного Товариства « Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева