Справа №339/113/24
75
2/339/75/24
23 вересня 2024 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі , -
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» від 29 лютого 2024 року №27-К, поновивши її на посаді вчителя математики з 29 лютого 2024 року шляхом переведення на умови безстрокового трудового договору (без визначення строку трудового договору) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 15 липня 2024 року в сумі 105691.74 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 серпня 1971 року призначена на посаду вчителя математики Болехівської середньої школи №2, в якій працювала на умовах безстрокового трудового договору до 30 червня 2020 року.
На виконання вимоги абз. 3 ч. 2 ст.22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» 30 червня 2020 року переведена з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір.
Зокрема, 26 серпня 2022 року відповідно до наказу №189-к, з нею укладений строковий трудовий договір строком на 1 рік.
Наказом №166-к від 25 серпня 2023 року звільнена з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2.ст.36 КЗпП України).
Рішенням Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року її поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» на посаді вчителя математики, зобов'язано укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу.
Наказом №26-К від 29 лютого 2024 року її поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору від 26 серпня 2022 року на посаді вчителя математики та наступним наказом №27-К від в той же день звільнено з 25 серпня 2023 року у зв'язку з закінченям строку трудового договору.
Посилаючись на те, що на час прийняття рішення Конституційного суду від 07 лютого 2023 року позивач перебувала в трудових відносинах із відповідачем, в подальшому подала заяви про переведення на безстроковий трудовий договір та просила забезпечити виконання рішення Конституційного Суду України, директор Болехівського ліцею №2 "Науковий" не повинен був допустити порушення вимог трудового законодавства.
З врахуванням уточнених позовних вимог за підрахунками позивача загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу 281 день ( з дати звільнення 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року) становить 159184 грн.
Третя особа, її представник, представник відповідача у судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі, що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В письмових поясненнях просять у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що на виконання рішення суду видано наказ №26-к від 29.02.2024 року, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на тих самих умовах, що і до звільнення, тобто на умовах строкового трудового договору. Наказ про поновлення на роботі на умовах строкового трудового договору не оскаржувався та не скасовувався, а тому є чинним.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.07.2024 року рішення Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року в частині вирішення вимоги позову про зобов'язання укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову.
Оскільки позивач до звільнення працювала на умовах строкового трудового договору, термін якого закінчився 25 серпня 2023 року, то вважають, що її на законних підставах звільнено в зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно наказу від 29.02.2024 року №27-к.
Уклавши строковий трудовий договір, позивач мала усвідомлювати, що вона буде працювати протягом строку, визначеного укладеним строковим трудовим договором та по закінченню обумовленого договором строку буде звільнена із займаної посади.
Крім того, вважають, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 року по 22.04.2024 року.
Зокрема, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) та постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №369/10046/18 (провадження №61-9664сво19) вказують на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому строк пред'явлення до суду цієї вимоги обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд, вислухавше вступне слово позивача та його представника, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Предметом даного спору є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на посаді вчителя математики та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя математики Болехівської середньої школи №2 з 23 серпня 1971 року (наказ Долинського райвно №213 від 16 серпня 1971 року) на умовах безстрокового трудового договору до 30 червня 2020 року і звільнена у зв'язку з припиненням безстрокового трудового договору з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України.
В подальшому 01 липня 2020 року наказом №40/1-В від 01 липня 2020 року позивач прийнята на посаду вчителя математики на підставі трудового договору укладеного строком на 1 рік, який ще двічі переукладався у 2021 - 2022 роках терміном на 1 рік.
05 квітня та 03 травня 2023 року позивач зверталася із заявами до відповідача з вимогою про укладення з нею безстрокового трудового договору, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, в чому їй було відмовлено (а.с. 6-9).
Крім того, 23 серпня 2023 року вона звернулася із заявою, в якій просила вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 26 серпня 2022 року таким, що укладений на невизначений період у відповідності до ст.39-1 КЗпП України (а.с.10).
Однак, у відповідь наказом №166-к від 25 серпня 2023 року позивач звільнена з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2.ст.36 КЗпП України).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 оспорила вказаний наказ і рішенням Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року її поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» на посаді вчителя математики та зобов'язано укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу (а.с.13).
Виконуючи вказане рішення суду в частині поновлення на роботі, позивача наказом №26-К від 29 лютого 2024 поновлено на роботі з 25 серпня 2023 року, однак, на умовах строкового трудового договору, що суперечить рішенню суду (а.с.14).
Як встановив суд, фактично позивач з 25 серпня 2023 року не була допущена до роботи і заробітна плата їй не нараховувалась, оскільки в той же день наказом №27-К від 29 лютого 2024 року її звільнено з роботи з 25 серпня 2023 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору (а.с.15).
Посилаючись на те, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, представники відповідача та третьої особи і надалі помилково трактують про те, що наказ про поновлення позивача на роботі на умовах строкового трудового договору є чинним, оскільки не оскаржувався та не скасовувався.
З такими доводами слід не погодитись, оскільки вони вже були предетами судового розляду і їм дана правова оцінка в рішенні Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року та постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2024 року.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX. У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463 IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивача виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.
05 квітня 2023 року, 03 травня 2023 року позивач зверталася із заявами до відповідача про укладення з нею безстрокового трудового договору.
23 серпня 2023 року позивач звернулася із заявою до відповідача, у якій просила вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 26 серпня 2022 року таким, що укладений на невизначений період у відповідності до ст. 39-1 КЗпПУ.
Відповідач, не визнаючи права позивача на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» за №166-к від 25 серпня 2023 року непровомірно звільнив позивача з посади вчителя математики у зв'язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Скасовуючи рішення в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу, Івано-Франківський апеляційний суд в постанові від 02 липня 2024 року зазначив про те, що починаючи з 7 лютого 2023 року у відповідача виник обов'язок перевести ОСОБА_1 із строкового трудового договору на безстроковий у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти з позивачем безстроковий трудовий договір шляхом винесення наказу, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушеного права позивача, і як зазначалося вище, належним способом захисту порушеного права є поновлення позивача на посаді вчителя математики з 25 серпня 2023 року без обмеження строку дії трудового договору.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А тому, як зазначено в судових рішеннях, факт закінчення строкового трудового договору за встановлених у справі обставин не надав відповідачу правових підстав для звільнення позивача на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.
Відтак, наказ про звільнення позивача від 29 лютого 2024 року №27-К у зв'язку із закінченням строку трудового договору не може вважатися законним, і є таким, що порушує права позивача на працю та підлягає скасуванню.
Тому позивача слід поновити на посаді вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 29 лютого 2024 року на умовах безстрокового трудового договору.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частин першої-другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Вирішуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами та доповненнями.
З урахуванням цих норм, зокрема абз. 2 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку № 100).
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №3 «Про практику застосування судами про оплату праці», при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
З матеріалів справи слідує, що спір про поновлення позивача на роботі розглядався більше року не з вини ОСОБА_1 .
Оскільки у справі № 339/395/23 позивач не заявляла вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 25 серпня 2023 року по 28 лютого 2024 року, то в даному спорі часом вимушеного прогулу є період з 25 серпня 2023 року по дату винесення рішення, тобто 281 день.
Як свідчать матеріали справи, 25 серпня 2023 року позивач звільнена з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2.ст.36 КЗпП України), тому останніми повними місяцями її роботи є червень- липень 2023 року.
Водночас, позивач перебувала у відпустці з 26 червня 2023 року по 20 серпня 2023 року, а в травні 2023 року перебувала на лікарняному 3 дні (а.с. 156), а тому суд для розрахунку не бере доходи нараховані позивачу в цих місяцях.
Таким чином, для розрахунку втраченого заробітку позивачу слід брати нараховану заробітну плату без урахування податків, інших обов'язкових платежів та зборів у березні-квітні 2023 року (а.с.157,158) , з яких позивачу:
-за березень 2023 року нараховано за 23 відпрацьовані робочі дні - 9907.82 грн.;
-за квітень 2023 року нараховано за 20 відпрацьованих робочих днів - 9907.82 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 460.83 грн., виходячи з розрахунку: (9907.82+9907.82):43, а кількість робочих днів з дня незаконного звільнення (25 серпня 2023 року) до дня винесення судом рішення 23 вересня 2024 року склала 281 днів.
Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 129493.23 грн (460.83 грн. х 281 днів).
Щодо твердження представників третьої особи та відповідача про застосування позовної давності при вирішенні спору щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 року по 22.04.2024 року, то слід зазначити, що ними неправильно трактуються поняття середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, оскільки вони мають різну правову природу.
Так, середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду№755/12623/19 від 08 лютого 2022 року, яка згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає обов"язковому застосуванню.
Позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідач у відповідності до вимог ч.6 ст. 141 ЦПК має сплатити судовий збір в сумі 1211.20 грн. в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов в уточненій редакції задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року №27-К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя математики Болехівської міської ради Івано-Франківської області у зв'язку із закінченням строку трудового договору».
Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 29 лютого 2024 року на умовах безстрокового трудового договору.
Стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року в розмірі 129493 ( сто двадцять дев"ять тисяч чотириста дев"яносто три) грн. без урахування податків, інших обов'язкових платежів та зборів.
Стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області 1211.20 грн. в дохід держави судовий збір.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження вул. Гагаріна, 12 м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20555042.
ОСОБА_3 - реєстраційний номер облікової картки платників
НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Дата складання повного тексту рішення 25 вересня 2024 року.
Суддя Головенко О.С.