Справа № 291/399/24
Провадження №2/291/291/24
іменем України
23 вересня 2024 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Герасимчук Н.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Ружин Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2
до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області
про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Остапчук І.В. звернулася в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Хлібороб», Вишнівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, розміром 3,85 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0050755 виданого Ружинською райдержадміністрацією від 08.05.1997 року №229 належала померлому ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який до своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. заведена спадкова справа №79/2020 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи, єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину є позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мали право на прийняття спадщини, звернулися до нотаріуса із заявами про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи та інформацією №462/02-14 від 06.03,2024 року приватного нотаріуса Сєтак В.Я.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на день смерті був зареєстрований в с.Вишневе, Ружинського району, Житомирської області, що підтверджується довідкою №13 від 23.02.2024 року виданої Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області.
Заповітом посвідченим 04.11.2000 року виконавчим комітетом Ружинської селищної ради народних депутатів Ружинського району Житомирської області і зареєстрованим в реєстрі №10, примірник якого зберігається у справах Ружинської селищної ради, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким все своє майно, в тому числі і Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ№0050755 заповів ОСОБА_4 , що підтверджується дублікатом заповіту посвідченим секретарем Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області та встановлено факт смерті заповідача.
ОСОБА_4 в шестимісячний строк, з часу відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , обробляв належні померлому присадибні земельні ділянки, користувався, доглядав та ремонтував належний померлому житловий будинок, а також вільно користувався та розпоряджався всім рухомим майном ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №16 від 07.03.2024 року виданої Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області.
ОСОБА_4 прийняв спадщину за заповітом, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але за життя не отримав правовстановлюючих документів на спадкове майно померлого.
Позивач в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.
Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутность. Щодо винесення рішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна по закону свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Житомир що стверджується:
-паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.5);
-свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого 19.08.1967 року виданим ЗАГС м.Житомир, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зареєстрували шлюб 19.08.1967 року, прізвище після реєстрації заявниці змінено на Хміль (а.с.33);
- свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , виданого 02.03.2020 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а.с.41).
Таким чином, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) по КСП «Хлібороб» Вишнівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.
Право на земельну частку (пай) померлий ОСОБА_4 успадкував від ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується, заповітом, посвідченим 04.11.2000 року виконавчим комітетом Ружинської селищної ради народних депутатів Ружинського району Житомирської області і зареєстрованим в реєстрі №10, згідно якого, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким все своє майно, в тому числі і Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ№0050755 заповів ОСОБА_4 (а.с.6); повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00044313622 виданого 01.04.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області (а.с.87-88), довідкою Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області №13 від 23.02.2024 року, згідно якої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9), довідкою Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області №16 від 07.03.2024 року, згідно якої, ОСОБА_4 в шестимісячний термін, з часу відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , обробляв належні померлому присадибні земельні ділянки, користувався, доглядав та ремонтував належний померлому житловий будинок, а також вільно користувався та розпоряджався всім рухомим майном ОСОБА_8 (а.с.10),
Згідно постанови приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. від 03.04.2024 року, позивачу відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на право на земельну частку (пай) (а.с.7).
Факт набуття права на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , підтверджується інформацією Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Житомирській області за №514/35-24 від 19.02.2024 року, у відповідності з якою, ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку(пай) серії ЖТ №0050755 від 08.05.1997 року, про що свідчить запис у Книзі за реєстраційним № НОМЕР_4 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту посвідченого 04.12.2013 року приватним нотаріусом Сєтак В.Я. і зареєстрованим в реєстрі №14078, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким все своє майно заповів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які відмовились від належного їм спадкового майна (а.с.35,38), єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №79/2020, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_4 від 06.05.2020 року (а.с. 29-93).
Згідно позовної заяви та долучених до неї доказів, наявні різні написання імен спадкодавця та спадкоємця.
В свідоцтві про смерть зазначено відомості про смерть ОСОБА_3 , а відповідно до інформації Відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Житомирській області сертифікат на право на земельну частку (пай) було видано на ім'я ОСОБА_3 .
Із матеріалів спадкової справи №79/2020 вбачається, що вона заведена після смерті ОСОБА_9 та заповіту посвідченго 04.11.2000 року виконавчим комітетом Ружинської селищної ради народних депутатів Ружинського району Житомирської області і зареєстрованим в реєстрі №10, примірник якого зберігається у справах Ружинської селищної ради, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким заповів своє майно ОСОБА_9 .
За інформацією словника-довідника ОСОБА_10 , ОСОБА_11 «Власні імена людей» в редакції 2005 року інституту мовознавства ім.О.О.Потебні Національної академії наук України імена Євген, Євгеній та Протас, Протаз є ідентичними (а.с.12-13).
Згідно матеріалів спадкової справи №79/2020 року заведеної приватним нотаріусом Житомирського міського нотарільного округу Сєтак В.Я., щодо майна померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та частково оформила спадкові майно, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 за законом та за заповітом є його діти, ОСОБА_5 , та ОСОБА_12 , які відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку (а.с.29-93).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК).
Стаття 41 Конституції встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Частиною 2 ст.14 Конституції та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК).
Частина 3 ст.1268 ЦК встановлює, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до пп.4.16 п.4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п.3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства; паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (абзаци 2, 3).
У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Право власності на земельну ділянку, згідно положень ст.1225 ЦК, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст.125 ЗК право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
П.17 Перехідних положень ЗК передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, згідно п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» земельна частка (пай) має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 612/401/19 (провадження № 61-4633св20) зроблено висновок, що: «за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)».
Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який згідно п.1 розділу II Прикінцевих положень набрав чинності з 01.01.2019, внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема до ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Згідно ч.2 ст.13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в нинішній редакції) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.3 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
За положеннями ст.392 ЦК, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України №19-32/319від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що незаконність набуття померлими права на спадкове майно судом не встановлено, позивачка у справі є єдиною спадкоємицею, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання за нею права на земельну частку (пай), так як досліджені докази свідчать про неможливість оформити спадщину в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів.
Визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) не порушує права та інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженкою с.Дубрівка, Баранівського району, Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , право на земельної частку (пай) розміром 3,85 в умовних кадастрових гектарах в землі, яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» Вишнівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, право на яку посвідчене сертифікатом серії ЖТ №0050755 від 08.05.1997 року, про що свідчить запис у книзі за реєстраційним номером № НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_3 ;
відповідач: Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, місце розташування: 13601, вул.Соборна,44, с-ще Ружин, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344707.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк