23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 201/9207/24
провадження № 51-4266впс24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши подання голови Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року (справа №201/9207/24) стосовно ОСОБА_5 , за клопотанням прокурора про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
установив:
До Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК України надійшло вищезазначене подання, яке мотивовано тим, що до Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження справа №201/9207/24 стосовно ОСОБА_5 , для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з поданням про направлення зазначеного кримінального провадження до Печерського районного суду м. Києва.
Подання мотивоване тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року встановлено, що кваліфікація дій ОСОБА_5 здійснена невірно і її дії слід кваліфікувати як співучасника злочину, направленого на заволодіння грошовими коштами за відповідною статтею проти власності. Також цим судом встановлено, що дії ОСОБА_5 пов'язані з підозрою, яка оголошена ОСОБА_6 , а тому питання щодо її звільнення від кримінальної відповідальності повинно вирішуватися у межах кримінального провадження № 72023000410000034 від 11 серпня 2023 року, а не по виділеному кримінальному провадженню № 72924000410000016 від 05 квітня 2024 року щодо ОСОБА_5 і має бути направлено до суду, в якому розглядається кримінальне провадження № 72023000410000034 від 11 серпня 2023 року. Крім того, як відомо із засобів масової інформації досудове слідство у кримінальному провадженні № 72023000410000034 від 11 серпня 2023 року завершено і матеріали відкрито стороні захисту. Зважаючи на текст оголошеної підозри ОСОБА_6 , кримінальне провадження щодо нього має бути направлено до Печерського районного суду м. Києва за місцем закінчення злочину, а тому питання щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності має вирішуватися у межах вказаного кримінального провадження, а не у виділеному кримінальному провадженні №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року відносно неї.
Також до Суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про вирішення питання підсудності провадження відносно ОСОБА_5 . В обґрунтування свого клопотання автор зазначає, що ОСОБА_5 службова особа і вчиняла більш тяжкі кримінальні правопорушення, а тому кримінальне провадження щодо неї має розглядати Вищий антикорупційний суд.
Учасники судового провадження у порядку, передбаченому КПК України, повідомлені про час і місце розгляду подання. Клопотань про відкладення зазначеного розгляду до Верховного Суду не надходило.
Перевіривши наведені у поданні доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого у межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Згідно приписів ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Цей принцип має важливе значення для належного відправлення правосуддя й прямо випливає з основних засад судочинства, передбачених ст. 125 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 цього Кодексу, що тягне за собою безумовне скасування ухвалених у подальшому у такому провадженні судових рішень.
З матеріалів провадження убачається, що 31 липня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, відомості про яке 05 квітня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024000410000016.
Як слідує з клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що вона, у період з 17 липня 2013 року по 18 лютого 2014 року, перебуваючи у приміщенні Головного офісу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по вул. Набережна Перемоги, 30 у м. Дніпрі (Дніпропетровськ), вчинила умисні дії, за попередньою змовою групою осіб, які виразились у підробці документів на переказ, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 200 КК України.
Отже враховуючи те, що місцем вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, то клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності скеровано прокурором до належного суду.
Крім того, слід зазначити, диспозитивність є однією із засад кримінального провадження, закріпленою у статтях 7, 26 КПК України, відповідно до якої сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України. Водночас суди у кримінальному провадженні повинні вирішувати лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень кримінальним процесуальним законом.
Отже щодо доводів подання, які ґрунтуються на ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року, якою встановлено, що дії ОСОБА_5 невірно кваліфіковано і вони пов'язані підозрою, яка оголошена ОСОБА_6 і кримінальне провадження щодо якого має бути направлено до Печерського районного суду м. Києва, а тому питання щодо звільнення ОСОБА_5 має вирішуватися у межах кримінального провадження №72023000410000034 від 11 серпня 2023 року, а не у виділеному кримінальному провадженні №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року відносно неї, не є відповідно до ст. 34 КПК України підставою для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду.
Зі змісту подання фактично вбачається, що необхідність направлення зазначеного кримінального провадження до іншого суду обумовлена необхідністю об'єднання кримінальних проваджень, однак це не є підставою для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого на підставі ст. 34 КПК України.
Отже наведені у поданні підстави для направлення матеріалів кримінального провадження провадженні №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року не є такими, в розумінні приписів ст. 34 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 звернувся до Суду з клопотанням про визначення підсудності провадження відносно ОСОБА_5 за Вищим антикорупційним судом, оскільки вона є службовою особою і вчиняла більш тяжкі кримінальні правопорушення. Проте особа, яка звернулась із зазначеним клопотанням не є учасником кримінального провадження №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року (справа №201/9207/24) щодо ОСОБА_5 , а тому його клопотання не підлягає розгляду.
Виходячи зі змісту положень кримінального процесуального закону та з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення подання голови Дніпровського апеляційного суду та направлення вказаного кримінального провадження на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Керуючись статтями 32, 34 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні подання голови Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року (справа №201/9207/24) за клопотанням прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Клопотання ОСОБА_6 про визначення підсудності кримінального провадження №72024000410000016 від 05 квітня 2024 року (справа №201/9207/24) залишити без розгляду та повернути особі, яка його подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3