23 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/19131/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 (головуючий суддя - Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (суддя Сівакова В.В.)
у справі №910/19131/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Пауер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
про стягнення 363 780,03 грн,
У грудні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Пауер" (далі - ТОВ "Компанія Пауер") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" (далі також ТОВ "Аларіт Оренда-") про стягнення 363 780,03 грн заборгованості зі сплати суборендної плати.
Господарський суд міста Києва рішенням від 04.03.2024 у справі №910/19131/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 21.08.2024, позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 272 198,97 грн боргу по орендній платі та 4 082,97 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовив.
ТОВ "Аларіт Оренда-" звернулось 11.09.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/19131/23 в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.09.2024 для розгляду справи №910/19131/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Студенець В.І., Кібенко О.Р.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів в сумі 363 780,03 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень ТОВ "Аларіт Оренда-" вказує те, що постановлення висновку про застосування норм права в правовідносинах, що виникли між скаржником та позивачем, має фундаментальне значення в умовах введення воєнного стану на території України, активних бойових дій на території України і триваючої збройної агресії російської федерації проти України, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), про відсутність висновків Верховного Суду про застосування Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за N1668/39004), який було видано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф" у поєднанні із статтями 3, 8 Конституції України, частиною третьою статті 551, статтями 526, 614, 617, частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) та про недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аларіт Оренда-" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/19131/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/19131/23.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець