Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення заяви
про відкриття провадження у справі про банкрутство
"23" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3061/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про визнання банкрутом ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання на загальну суму 382 272.69 грн., в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 , здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення зазначеної заяви без руху
Ухвалою від 03.09.2024 суд залишив без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність від 29.08.2024 за вх. № 3061/24.
Надав заявнику строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків заяви, шляхом подання до суду:
- повного та вичерпного переліку фінансових зобов'язань перед всіма кредиторами із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення;
- докази наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зобов'язав боржника повідомити про обставини, що стали підставою звернення до суду, отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
18.09.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
В наданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що в ході перегляду документів ним було виявлено певні неточності при складанні конкретизованого списку кредиторів, через що було внесено відповідні зміни у склад кредиторів, які також було відображено в оновленому проекті плану реструктуризації.
Також заявник повідомляє суду, що первісний конкретизований список кредиторів містив підстави виникнення зобов'язань, зокрема тип кредиту і номер кредитного договору, що вказують на підстави виникнення зобов'язань, також містив дати укладення договорів (дати виникнення правовідносин, нарахування коштів від кредиторів) та строки виконання зобов'язань згідно із договорами, що зазначалося у графі «строк кредиту».
Щодо надання належних та допустимих доказів (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, заявник зазначає, що у рішенні Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Використовуючи серед переліку можливих доказів заборгованості слово “тощо» на думку заявника Верховний Суд констатує, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первісною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості.
Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами.
Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов'язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям, виписки по рахункам тощо, що він надає з протоколом про засвідчення таких документів за допомогою ЕЦП.
Суд, стосовно таких пояснень зазначає наступне.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті З ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- подати суду конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт З частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; снують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Згідно з ч. З ст. ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-6/20.
Тобто для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений перелік документів, які мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сум
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Слід зауважити на тому, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують Ті здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Отже, подання боржником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості у визначеному в заяві розмірі (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.
Враховуючи необхідність підтвердження визначеної боржником заборгованості належними та допустимими доказами, суд ухвалою від 02.09.2024 витребував у заявника повний та вичерпний перелік фінансових зобов'язань перед кредиторами, із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; а також належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Проте, представник боржника зазначив, що до заяви додані всі документи про підстави виникнення відповідної заборгованості відповідної заборгованості та про поточний стан, якими володіє на теперішній час: копії кредитних договорів, паспортів споживчих кредитів, заяв-анкет, тощо (які були в наявності та отриманні за результатами наданих запитів). Інші документи, в тому числі розрахунки щодо заборгованості за кредитними договорами, мають знаходитись у кредиторів.
Окрім того, представник боржника зазначає, що кредитна історія відображує повністю фінансові зобов'язання боржника, відповідні докази, які витребує суд надати не може, оскільки за результатом двох звернень до відповідних фінансових та банківських установ, вони не надали боржнику такої інформації.
Суд констатує, що роздруківка з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами.
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
Так, ОСОБА_1 до матеріалів справи доданий конкретизований списов кредиторів, в якому визначено 23 фінансових установи, проте відповідні докази в підтвердження наявної суми заборгованості не містять повні дані щодо структури заборгованості та підстав її виникнення, що позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір грошових зобов'язань ОСОБА_1 .
При дослідження конкретизованого списку кредиторів ОСОБА_1 та доданих до заяви доказів судом встановлено, що в підтвердження наявності та розміру актуальної заборгованості за такими договорами боржником надані відповіді лише по п'ятьох фінансових установах і лише по одному кредитору ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" сума заборгованості визначена у відповіді збігається із сумою заборгованості зазначеною боржником в конкретизованому списку кредиторів.
Крім того, в конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає у якості кредиторів ТРОВ "Мілоан", ТОВ "ФК "ТОП1", ТОВ "Аванс Кредит", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", АТ "Універсал Банк", ТОВ "Кредитонлайн", ТОВ "Кредитпромінвест" при цьому вказує суму кредиту "0" та вказує про наявність поточної заборгованості перед вказаними кредиторами "0". При цьому підстав включення вказаних фінансових установ до переліку кредиторів боржник не наводить.
Крім того, до матеріалів справи боржником додані числені скріншоти з особистих кабінетів мобільних додатків фінансових установ.
Суд зауважує, що такі скріншоти з особистих кабінетів заявника на веб-сайті відповідних кредитних установ не містять складових сум боргу, а саме не підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, не визначають структуру заборгованості боржника перед кредиторами, не фіксують або констатують документально період виникнення боргу боржника, його розрахунок, що має юридичне значення для встановлення судом обставин заяви боржника та сум її боргу перед кредиторами.
Тобто додані до матеріалів справи докази в підтвердження наявної суми заборгованості містять суперечливі дані, що позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір грошових зобов'язань ОСОБА_1 з урахуванням ч. З ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
З урахуванням наведених обставин, суд також вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Поряд із цим, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Крім того, як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Суд, звертає увагу заявника, що обставини викладені в заяві про усунення недоліків, зокрема в обґрунтування ненадання витребуваних в ухвалі суду від 03.09.2024 документів щодо підтвердження кредиторської заборгованості фактично зводяться до мотивів, викладених в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та дублюють її, зазначені обставини вже досліджувались та судом було зроблено висновок про відсутність в наданій заяві достатніх доказів, як то передбачено ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що й стало причиною залишення заяви ОСОБА_1 без руху та надання можливості останньому виправити недоліки, на які звернув увагу суд.
З урахуванням викладеного, дослідивши надану ОСОБА_1 заяву про усунення недоліків, суд дійшов висновку, що заявник у строк, встановлений ухвалою суду від 03.09.2024 недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у спосіб, визначений судом - не усунув. Зазначені в заяві про усунення недоліків обставини, зокрема щодо розміру кредиторської заборгованості та доказів в її підтвердження вже досліджувались судом та надавалась їм відповідна правова оцінка, ухвалою суду від 03.09.2024 було чітко визначено які недоліки містить заява ОСОБА_1 та яким саме чином їх необхідно усунути.
Станом на момент винесення даної судової ухвали, десятиденний строк для усунення недоліків, визначений ухвалою від 03.09.2024, є таким, що сплинув. Проте ОСОБА_1 визначені у вказаній ухвалі недоліки заяви не усунув.
Згідно з ст. ст. 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Частинами 1, 2, 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу.
Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Враховуючи, що Фізичною особою ОСОБА_1 недоліки заяви (вх. № 3061/24 від 29.08.2024) у спосіб, визначений судом у встановлений судом строк усунуто не було, суд вважає необхідним повернути останньому заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи, а також звернути увагу заявника на те, що відповідно до ч. З ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 233-235 ГПК України, суд,
Повернути ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 3061/24 від 29.08.2024) з доданими до неї документами.
Звернути увагу фізичної особи ОСОБА_1 на те, що відповідно до ч. З ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Ухвала складена та підписана 23.09.2024.
Суддя Кононова О.В.