Справа № 580/5843/24 Суддя першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
24 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Заїки М.М., Голяшкіна О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - Відповідач, ТУ ДБР у м. Києві) про:
- визнання протиправною бездіяльності ТУ ДБР у м. Києві щодо ненадання інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 31.05.2024;
- зобов'язання ТУ ДБР у м. Києві надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 31.05.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем протягом встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» строку надано Позивачу запитувану ним інформацію, що підтверджується матеріалами справи, а відтак доказів порушення права ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове про задоволення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було надано оцінку всім фактичним обставинам справи, адже не враховано, що ОСОБА_1 не отримано відповідь на інформаційний запит ні засобами електронного зв'язку ні поштою. Підкреслює, що суд не встановив достеменно факт направлення Відповідачем відповіді Позивачу електронною поштою саме 06.06.2024. Окремо наголошує, що суддя першої інстанції повинен був заявити самовідвід від її розгляду, оскільки він є фігурантом кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 , а відтак є зацікавленою у розгляді цієї справи особоюю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19.08.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу ТУ ДБР у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, як правильно встановлено судом, 06.06.2024 на електронну адресу Позивача Відповідачем направлено в установлений строк повну та вичерпну відповідь на її інформаційний запит. З приводу аргументів Апелянта про необхідність подання суддею першої інстанції самовідводу від розгляду цієї справи з огляду на конфлікт інтересів зазначає, що будь-яких доказів упередженості судді чи наявності потенційного чи реального конфлікту інтересів матеріали справи не містять, а в задоволенні заяви Позивача про його відвід було відмовлено з підстав необґрунтованості.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на електронну адресу ТУ ДБР у м. Києві 31.05.2024 направлено інформаційний запит, в якому остання просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо слідчих, яким доручено проведення кримінальних проваджень №№42024000000000116, 42024000000000117, 42024000000000171, та надати копії витягів з ЄРДР. Відповідь Позивач просила надати у п'ятиденний термін на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити лист на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
Указаний запит, як встановлено судом першої інстанції з пояснень Відповідача, зареєстровано останнім 31.05.2024 за вхідним номером 192ПІ/к.
Листом від 06.06.2024 №192ПІ/к/11-17-196/24 ТУ ДБР у м. Києві направило не електронну адресу ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит останньої, в якому зазначено, що кримінальні провадження №№42024000000000116, 42024000000000117, 42024000000000171 об'єднані в одне кримінальне провадження та їм присвоєно №42024000000000115, копія витягу з якого додається (а.с. 49-51).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 5, 12, 13, 14, 19, 20, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже матеріали справи підтверджують своєчасне та у повному обсязі надання особі запитуваної інформації.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
За змістом статей 1, 5 зазначеного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Положення Закону, визначаючи у статті 12 суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, розрізняють, зокрема, запитувачів інформації та її розпорядників. У свою чергу, до обов'язків останніх за нормами статті 14 Закону належить, зокрема, надання достовірної, точної та повної інформацію.
Вимоги до оформлення запитів на інформацію закріплені у статті 19 Закону, за якою запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як вже було зазначено вище, праву запитувача інформації кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати достовірну, точну та повну інформацію.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи свідчать, що у листі ТУ ДБР у м. Києві від 06.06.2024 №192ПІ/к/11-17-196/24 надано достовірну, повну та вичерпну відповідь на запит ОСОБА_1 від 31.05.2024, у тому числі із зазначенням відомостей про слідчого, якому доручено ведення об'єднаного кримінального провадження.
Крім того, про направлення цього листа засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти ОСОБА_1 саме 06.06.2024 о 15:25 свідчить копія роздруківки з поштової скриньки ТУ ДБР у м. Києві info@kv.dbr.gov.ua (а.с. 51).
Посилання ж Апелянта на те, що остання такої відповіді не отримувала, що підтверджується скрін-шотом сторінки вхідних повідомлень електронної пошти (а.с. 67), колегія суддів оцінює критично, оскільки, по-перше, такі докази не надавалися до суду першої інстанції, по-друге, виконанням розпорядником інформації обов'язку із своєчасного надання відповіді у розумінні положень Закону є її направлення в установлений строк, а не перевірка отримання такої заявником, по-третє, загальновідомим є те, що в окремих випадках електронні листи можуть потрапляти до папки «Спам», інформації щодо змісту якої Позивачем не надано.
З приводу аргументів ОСОБА_1 про те, що всупереч вимог інформаційного запиту ТУ ДБР у м. Києві не було направлено відповідь на адресу: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає, що у спірному випадку предметом спору є протиправна, на переконання Позивача, бездіяльність Відповідача щодо взагалі ненадання останній відповіді на інформаційний запит, а не спосіб направлення такої відповіді запитувачу. У свою чергу, як було встановлено вище, у межах встановленого ч. 1 ст. 20 Закону ТУ ДБР у м. Києві виконало свій обов'язок розпорядника інформації та надало ОСОБА_1 повну та вичерпну відповідь на її запит.
Щодо твердження Апелянта про розгляд цієї справи неповноважним судом, оскільки суддя Черкаського окружного адміністративного суду повинен був заявити самовідвід у цій справі з підстав його особистої зацікавленості у результатах її розгляду з огляду на обізнаність про те, що у кримінальних провадженнях, щодо яких Позивачем направлявся інформаційний запит, ОСОБА_1 вважає організатором порушень процесуального закону саме суддю Черкаського окружного адміністративного суду Валентина Гаращенка, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції заявляв відвід судді Валентину Гаращенку, за наслідками розгляду якого останній визнано необґрунтованим ухвалою від 02.07.2024 та у подальшому у задоволенні заяви про відвід судді було відмовлено ухвалою від 04.07.2024 з підстав, зокрема, того, що посилання ОСОБА_1 на наявність кримінальних проваджень стосовно головуючого судді не є підставою для його відводу з огляду на гарантовану Конституцією України незалежність і недоторканність судді.
З такими висновками суду не може не погодитися й колегія суддів, оскільки доказів, що вказані кримінальні провадження стосуються саме судді Валентина Гаращенка, матеріали справи не містять. Саме лише існування таких проваджень (у подальшому провадження) жодним чином не свідчить про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів або інших визначених КАС України підстав, настання яких є безумовним наслідком необхідність подання суддею заяви про самовідвід.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді М.М. Заїка
О.В. Голяшкін
Повний текст постанови складено та підписано 24 вересня 2024 року.