П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/482/24
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року по справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 239112 грн. 51 коп., а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 222 388 грн. 98 коп. на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, отримувач ГУК в Од. обл./м. Одеса/11010500, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 16 723 грн. 53 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, отримувач ГУК в Од. обл./Одеська обл./11011001, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового зобов'язання відповідача складає 239 112 грн. 51 коп., а саме по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (222388 грн. 98 коп.) та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (16723 грн. 53 коп.) У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позовну заяву Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 239112 грн. 51 коп., а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 222 388 грн. 98 коп. на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, отримувач ГУК в Од. обл./м. Одеса/11010500, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 16 723 грн. 53 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, отримувач ГУК в Од. обл./Одеська обл./11011001, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 в загальному розмірі 239 112 грн. 51 коп, та здійснити коригування інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 222388 грн 98 коп. та військового збору в сумі 16723 грн 53 коп, у зв'язку з списанням вказаного податкового боргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що згідно із матеріалів контролюючого органу, податкові повідомлення-рішення прийнято 17.01.2020 року, а отже перебіг строку закінчується зі спливом 1095 днів, тобто 17.01.2023 року. Посилаючись на правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 2а-2002/12/1370, вказує що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податків.
Відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового зобов'язання відповідача складає 239 112 грн. 51 коп., а саме по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (222 388 грн. 98 коп.) та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (16 723 грн. 53 коп.).
Заборгованість по податку доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (222 388 грн. 98.) виникла в результаті нарахування:
по податковому повідомленню-рішенню №0002573305 від 17.01.2020 року на суму 177 775 грн. 18 коп. (основний платіж) та 44443 грн. 80 коп. (штрафна санкція);
по податковому повідомленню-рішенню №0002573305 від 17.01.2020 року на суму 170 грн. 00 коп.(штрафна санкція).
Заборгованість по військовому збору (16723 грн. 53 коп.) виникла в результаті нарахування: по податковому повідомленню-рішенню №0002573305 від 17.01.2020 року на 13 378 грн. 82 коп. (основний платіж) та 3 344 грн. 71 коп. (штрафна санкція).
У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі прийшов до висновку, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 зазначеного Кодексу).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України).
Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, колегія суддів робить висновок, що податковим законодавством України чітко унормовано механізм нарахування та сплати податків і зборів відповідними платниками, а у разі якщо ті чи інші податкові зобов'язання платником податків не виконуються, то контролюючим органом вчиняються дії примусового характеру для спонукання виконання податкового обов'язку.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача податкового боргу, який виник на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, у даному випадку контролюючим органом з дотриманням вимог податкового законодавства України відповідачу надіслано податкові-повідомлення рішення та вимогу, які не оскаржувалися ні в адміністративному, ні в судовому порядку. З огляду на це, визначені цими рішеннями суми податкових зобов'язань є узгодженими, а тому набули статусу податкового боргу.
В свою чергу, наявність узгодженого податкового боргу відповідача в рамках даної справи є доведеною, і відповідач не оспорює підстави для нарахування йому вказаних вище податкових зобов'язань, як й не є спірним питання узгодження податкових зобов'язань.
Одним із основних доводів апелянта у даній справі є те, що позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом, оскільки стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Так, з даного приводу колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020 року, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.
Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.
Законом №2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.
Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:
Тимчасово, до 01.08.2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з таким позовом, яке було запроваджено в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв'язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України
Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв'язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв'язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.
В постанові від 23.12.2022 у справі № 140/12235/21 Верховний Суд дійшов висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, зупинення строку звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року. Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 04 січня 2024 року.
Отже, враховуючи зупинення на законодавчому рівні перебігу строку давності, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України, з 18 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року, а також дати виникнення податкового боргу (січень 2020 року), відсутні підстави для висновку, що контролюючим органом пропущено строк звернення до суду в цій категорії справ (1095 днів).
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 640/26239/20 прийшов висновку, що строк стягнення контролюючим органом в судовому порядку сум грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з непогашенням таких платником у добровільному порядку, становить 1095 днів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі № 120/118/21-а.
Отже, з урахуванням положень статті 102 ПК України та правових позицій Верховного Суду, які підлягають застосуванню на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку позивач дотримався строку звернення до суду із даним позовом
Не надання судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні процесуальної оцінки щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у даному випадку не є самостійною підставою для скасування судового рішення у зв'язку із тим, що такі доводи були уважно розглянуті судом апеляційної інстанції та визнано їх необґрунтованими, а відтак слід констатувати, що загалом ця обставина не могла вплинути на правильність прийняття судом першої інстанції судового рішення по суті заявленого позову.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягали задоволенню, оскільки матеріали справи висновки суду не спростовують, а доводи апелянта не знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 24 вересня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова