П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5906/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
17.05.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія'до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000780/2 від 19.11.2023 року;
визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001457 від 19.11.2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари - мандарин свіжий. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачу представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.
Наполягає на тому, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріалами підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і порядок проведення оплати товару, його кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано вірної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні товарів є необґрунтованими, прийняті без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для їх скасування в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав противоправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000780/2 від 19.11.2023 року.
Визнав противоправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001457 від 19.11.2023 року.
Стягнув з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,8 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, врахувавши представлені докази понесених позивачем витрат, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, недоведеність відповідачем неспівмірності цих витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.
В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статтей 53, 54, 55, 58, 256 Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Акцентуючи увагу на наявності у митниці обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо вартісних характеристик товару, не надання декларантом документів, що доводять митну вартість товару та спростовують сумніви митниці, відповідач наполягає на правомірності дій митниці, направлених на перевірку правильності визначення митної вартості товару, коригування митної вартості товару та відмову у митному оформленні товару.
Таким чином, вказуючи на не надання декларантом належних документів, які мали вплив на визначення митної вартості та підтверджували задекларовану митну вартість товару, апелянт вказує на правомірність і обґрунтованість своїх рішень та відсутність підстав для їх скасування. Додає, що під час прийняття своїх рішень відповідач діяв мотивовано, з дотриманням чинного законодавства та на виконання своїх повноважень, а тому обставин для задоволення позову у суду першої інстанції не виникло.
Також, апелянт вказує на завищений розмір витрат позивача, понесених на правову допомогу у зв'язку із розглядом цієї адміністративної справи, зауважує на тому, що відшкодовані судом першої інстанції витрати на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень становлять для відповідача надмірний тягар, ці витрати позивача не відповідають критерію розумності та співмірності зі складністю спору, що виник між сторонами.
Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, що 10.03.2022 року між Фірмою «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI», Туреччина (Постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія», Україна (Покупець), укладено Контракт за №13/22, за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.
У п. 1.2 Контракту Сторони обумовили, що поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого Товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.
Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Контракту загальна сума Контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього Контракту.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, які він замовив відповідно до узгоджених Замовлень.
Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.
Валютою платежу на вибір Сторін є Долар США.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4 Контракту оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов:
-100% від вартості партії Товару у якості переоплати; або
-100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.
Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу.
Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Постачальника, зазначені в інвойсі.
У п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 Контракту передбачено, що Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляється останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.
Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СPT - «Фрахт/перевезення оплачено до» (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі), CFR (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі).
Умови поставки кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі а неї.
Обов'язок та витрати з транспортування Товару до порту/місця відправки такого Товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Згідно із п.п. 7.1, 7.2 Контракту Товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає.
Обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Пунктом 11.2 передбачено, що Контракт укладається строком на один рік і вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. У разі якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Контракту жодна із Сторін не заявить про його припинення, то даний Контракт вважатиметься продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
В межах вказаного Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» імпортовано на територію України товар - мандарин свіжий.
На виконання умов Контракту №13/22 позивачу виставлено Інвойс №IHR2023000000090 від 08.11.2023 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна маса нетто товару складає 21350 кг (брутто), загальна вартість товару становить 13032,50 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подано до митного органу митну декларацію №23UA500500041236U7 від 19.11.2023 року.
Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Митна вартість товару під час митного оформлення позивачем підтверджена, у тому числі на вимогу митного органу: зовнішньоекономічним договором; рахунком-фактурою (інвойсом); сертифікатом про походження товару; автотранспортною накладною; інформацією про позитивні результати державних видів контролю; прейскурантом (прайс-листом) виробника товару; висновком про вартісні характеристики товару, підготовленим спеціалізованою експертною організацією; розрахунком ціни (калькуляцією); митною декларацією країни відправлення.
19.11.2023 року Одеською митницею прийнято рішення за №UA500500/2023/000780/2 про коригування митної вартості товарів.
У рішенні зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) згідно Контракту №13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів з моменту закінчення митного оформлення, однак ні в одному із поданих документів не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися.
Щодо додатково отриманих документів митницею зазначено, що в наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на E-Faturа, яка до митного оформлення не надавалася. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт. У наданому прайс-листі не має посилання на жоден документ, що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
З посилання на неможливість визначити митну вартість товарів шляхом послідовного використання методів зазначених у ст.ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митницею зазначено, що митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним.
Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до 1,00 дол. США (МД від 11.11.2023 року №UA500490/2023/07450), у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - 0,65 дол. США.
Карткою від 19.11.2023 року №UA500500/2023/001457 митниця відмовила позивачу у митному оформленні товарів.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов'язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; транспортні документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.
Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені у Контракті від 10.03.2022 року №13/22, та за якими відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.
Відомості про вартість кожної партії товару відповідно до умов Контракту від 10.03.2022 року №13/22, який підлягає оплаті, містяться в рахунку (інвойсі), виставленому продавцем на постановлений товар.
Покладення згідно п.п. 7.1, 7.2 Контракту обов'язку з пакування та маркування товару на Постачальника підтверджує включення у ціну товару вартості тари, упаковки та маркування. Обумовлення у вказаний спосіб учасниками зовнішньоекономічного контракту угоди щодо пакування товару свідчить про віднесення цих витрат до основної складової митної вартості товару.
Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах позивачем правомірно не зазначено окремо вартість пакування та тари, оскільки така входить до вартості товару та є її складовою частиною. До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася Калькуляція, в якій зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
Також, апеляційний суд враховує, що інвойс є розрахунковим документом, який використовується під час міжнародної торгівлі та містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару тощо.
Одночасному врахуванню підлягає також і те, що у будь-якому випадку, згідно умов п. 3.1 Контракту, учасники зовнішньоекономічного договору домовились про повну оплату відповідної партії товару або ж перед постачанням товару, або ж після закінчення митного оформлення товару.
Слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.
Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.
Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийнятих на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці.
Щодо розподілу судових витрат позивача на правову допомогу, понесених у зв'язку із розглядом адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Слід зазначити, що згідно із статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з цим, за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Апеляційний суд враховує, що вид правничих послуг, їх вартість, обсяги а також строки виконання, сторонами узгоджено у відповідному Договорі та додатковій угоді до цього Договору.
Так, 01.01.2023 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Клієнт) та ОСОБА_1 (Адвокат) укладено Договір про надання юридичних послуг №0101-23/ЮП, за яким Адвокат зобов'язується надати юридичні послуги Клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін.
У пункті 8.1 передбачено, що даний Договір укладений на строк до 31 грудня 2023 року та набирає чинності з моменту його підписання.
У Додатковій угоді від 04.12.2023 року №162-23UA5005000412U4 Сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди Адвокату за такі послуги: підготовка позовної заяви; представництво Клієнта в суді першої інстанції; інші юридичні послуги, що передбачені Договором та безпосередньо стосуються судового розгляду позову.
У пунктах 2, 3, 4 Додаткової угоди Сторонами погоджено, що винагорода за послуги, передбачені пунктом 1 цієї Додаткової угоди, буде сплачена Адвокату відповідно до пункту 5.4 Договору. Тобто Сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь Клієнта в судовій справі за позовом.
Сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за підготовку позову складає 5000 грн.
Сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за представництво в суді першої інстанції складає 1500 грн. за одне судове засідання відповідно до п.п. 6 п. 1 додатку №1 до Договору. У випадку розгляду судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) вартість представництва в суді першої інстанції складає 1500 грн.
У Додатку №1 до Договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 року №010-23/ЮП Сторонами узгоджено прайс юридичних послуг, вартість яких узгоджується із умовами Додаткової угоди від 04.12.2023 року №162-23UA5005000412U4.
У замовленні №162-23UA500500041243U4 відповідно до п. 3.1.2 Договору №0101-23/ЮП Клієнтом сформульовано завдання, що підлягає вирішенню Адвокатом: підготовка позовної заяви; представлення Клієнта в суді першої інстанції під час розгляду судової справи.
Повноваження Адвоката на представлення Клієнта в суді першої інстанції оформлено ордером Серії ВН №1230392.
Перевіривши обсяг наданих Адвокатом послуг у зв'язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов'язані із наданням правової консультації і роз'яснень з правових питань, складенням заяв, представленням інтересів особи в суді, тобто відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.
Розмір витрат на правничу допомогу Адвоката узгоджений умовами відповідного договору між Сторонами та актом виконаних робіт (наданих послуг), фактичне надання професійної правничої допомоги підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме зверненням до суду із позовною заявою, складеною позовною заявою та доданими до неї документами.
Виходячи з наведених обставин та наявних у справі матеріалів, колегія суддів вважає витрати позивача, такими, що пов'язані із наданням професійної правничої допомоги адвоката, а визначений розмір до відшкодування цих витрат за рахунок відповідача - обґрунтованим та співмірним із розглядом цієї справи, обсягом наданої позивачу правничої допомоги, характером спірних правовідносин та значенням справи для позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача, які мають бути понесені на правничу допомогу у зв'язку із розглядом адміністративної справи, є документально підтвердженими, безпосередньо пов'язані із розглядом даної справи, є обґрунтованими, суб'єктом владних повноважень не доведено неспівмірності цих витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв