19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4851/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року (суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 524 104,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 станом на теперішній час обліковується податковий боргу сумі 524 104,81 грн., внаслідок чого контролюючий орган набуває права відповідно до приписів Податкового кодексу України звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу платника податків.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, що оскаржується, надсилалися на адресу: АДРЕСА_1 , та не надсилалися на адресу місця проживання ОСОБА_1 , тому такі документи не вважаються належним чином врученими. Про існування зазначеного судового рішення, так саме як і судової справи, нарахованого податкового боргу, мені, ОСОБА_1 , стало відомо 03.11.2022, під час ознайомлення мого представника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді з матеріалами судової справи № 160/4851/21, про що в матеріалах згаданих судових справи представником зроблені відповідний напис на заяві про ознайомлення. Крім того, відповідачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення та податкова вимога. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2022 у справі № 160/18098/22 прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та відкрив провадження в адміністративній праві.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/18098/22.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року поновлено апеляційне провадження у справі №160/4851/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб.
В інтегрованих картках станом на теперішній час у платника податків, згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має податковий борг по земельному податку з фізичних осіб (18010700) у загальній сумі 524 104,58 грн.
Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб (18010700) у загальній сумі 524 104,58 грн. виник у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, на підставі:
податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №340-1301/16 від 13.12.2017 на суму 125383,64 грн. (термін сплати по 30.03.2018);
податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №214178/1310-0463 від 18.05.2018 на загальну суму 132906,98 грн. (термін сплати 17.07.2018);
податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №476832-5250-0463 від 19.07.2019 на суму 132 906,98 грн. (термін сплати 17.09.2019);
податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №27480-5140-0463 від 27.04.2020 на суму 132 906,98 грн. (термін сплати 04.09.2020).
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу відповідача, проте на адресу податкового органу повернулись конверти з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями конвертів.
На момент вирішення спору в суді, доказів сплати суми заборгованості або доказів оскарження в адміністративному та/або судовому порядку податкових повідомлень-рішень суду не надано.
З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до ст. 42, 59 ПК України направлено відповідачу податкову вимогу від 16.02.2016 року №220-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.02.2016 року №5443/10-04-63-23-28. Податкова вимога направлена засобами поштового зв'язку та повернута 16.04.2016 на адресу контролюючого органу з причин закінчення строку зберігання.
Згідно п.2 ст. 89 ПК України податковим керуючим складено акт опису майна №43432/10/04-52-60 від 11.04.2019, в якому зазначено «Інше рухоме майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, в межах суми податкового боргу».
Оскільки дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області не призвели до погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі-ПК України).
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п.14.1.137 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб.
В інтегрованих картках станом на теперішній час у платника податків, згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має податковий борг по земельному податку з фізичних осіб (18010700) у загальній сумі 524 104,58 грн.
Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб (18010700) у загальній сумі 524 104,58 грн. виник у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, на підставі:
- податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №340-1301/16 від 13.12.2017 на суму 125383,64 грн. (термін сплати по 30.03.2018);
- податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №214178/1310-0463 від 18.05.2018 на загальну суму 132906,98 грн. (термін сплати 17.07.2018);
- податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №476832-5250-0463 від 19.07.2019 на суму 132 906,98 грн. (термін сплати 17.09.2019);
- податкового повідомлення - рішення (форма Ф) №27480-5140-0463 від 27.04.2020 на суму 132 906,98 грн. (термін сплати 04.09.2020 ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішенням від 25 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а саме:
за формою «Ф» від 06.06.2015 № 428-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у сумі 22690,45 грн.;
за формою «Ф» від 06.06.2015 № 429-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 22690,45 грн.;
за формою «Ф» від 06.06.2015 № 430-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 22690,45 грн.;
за формою «Ф» від 13.12.2017 № 340-1301/16, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 125383,64 грн,;
за формою «Ф» від 24.04.2017 № 340-1301, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 132906,98 грн.;
за формою «Ф» від 13.02.2018 № 214178-1310-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 132906,98 грн.;
за формою «Ф» від 13.03.2019 № 476832-5250-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 132906,98 грн.;
за формою «Ф» від 27.04.2020 № 27480-5140-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 132906,98 грн.;
Визнано протиправною та скасувати податкову вимогу за формою «Ф» від 16.02.2016 № 220-23.
Рішення набрало законної сили 31 травня 2024 року.
Тобто, станом на момент розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними у судовому порядку, що виключає можливість реалізації стягнення податкового боргу з відповідача у судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Об'єктивна неможливість подання вказаних доказів, зумовлена тим, що під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 були оскаржені до суду рішення суб'єкта владних повноважень, покладені в основу звернення позивача із даним позовом.
Викладені обставини з урахуванням положень ст. 308 КАС України дають підстави стверджувати, що грошове зобов'язання, визначене скасованими податковими повідомленнями-рішеннями в силу закону вважається неузгодженим та, відповідно, не набуло статусу податкового боргу.
Аналогічна позиція щодо застосування положень ч. 4 ст. 308 КАС України у випадку скасування на етапі апеляційного перегляду судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу у зв'язку із скасуванням актів, що стали підставою для звернення контролюючого органу до суду із таким позовом, викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 300/1309/19.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права з урахуванням обставин, що мали місце станом на 16 грудня 2021 року. Водночас, з огляду на подання відповідачем нових доказів, які останній об'єктивно не мав можливості подати до 16 грудня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час апеляційного перегляду судового рішення відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи з урахування нових доказів у ній. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 11792,35 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко