24 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/7025/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Дзісь Андрія Романовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Дзісь Андрія Романовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017.
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 15.09.2023 зарахувавши до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2021 його було переведено на пенсію за віком та пенсія після чого була обчислена виходячи із 33 років та 6 місяців страхового стажу. Позивач звертався до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 01.11.2016 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017. Однак, було отримано відмову у здійсненні такого перерахунку. Із вказаною відмовою, позивач не погоджується, посилаючись на те, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком. При цьому початком періоду перебування на інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не погоджуючись з позовними вимогами, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти даного адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що розрахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 проводився із загального страхового стажу 41 рік 6 місяців 23 дні, із яких: 32 роки 2 місяці 22 дні - наявний страховий стаж, 9 років 4 місяці 1 день - додатковий страховий стаж, який відповідає періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку, що не збігається в часі з періодами трудової діяльності.
Вказував, що згідно поданої заяви від 18.06.2021 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком з 18.06.2021. Наголошував на тому, що при обчисленні пенсії за віком, зазначений вище додатковий страховий стаж не враховується, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2023 повідомлено позивача про те, що ґрунтовні роз'яснення з порушеного питання надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2023 №3084-2992/М-17/8-2400/23 на звернення позивача від 24.04.2023.
Вказано, що при обчисленні пенсії за віком, зарахування до страхового стажу періоду перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, який відповідає періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку, що не збігається в часі з періодами трудової діяльності, чинним законодавством не передбачено.
Посилаючись на ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказував, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Головне управління зауважувало, що за даними трудової книжки відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Повідомлено про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивач значиться працюючим пенсіонером, водночас згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу інформація про нарахування та сплату страхових внесків з квітня 2022 відсутня.
Згідно, доданого до матеріалів справи, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2023 №3084-2992/М-17/8-2400/23 позивача повідомлено про те, що перевіркою матеріалів пенсійної справи було встановлено, призначення йому пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 18.06.2021 позивача переведено на пенсію за віком. За матеріалами пенсійної справи позивач значиться працюючим пенсіонером, водночас згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу інформація про нарахування та сплату страхових внесків відсутня.
Вказано, що розрахунок розміру пенсії за віком проводиться у відповідності до норм ст. 27 і ст. 28 Закону і залежить від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати особи, з якої обчислюється пенсія. Водночас, при обчисленні пенсії за віком, зазначений вище додатковий страховий стаж не враховується, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Окрім цього, позивача додатково проінформовано, що виходячи з положень ч. 4 ст. 42 Закону у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Вказано, що враховуючи те, що від переведення на пенсію за віком не пройшло два роки, право на перерахунок пенсії з урахуванням напрацьованого страхового стажу позивач зможе реалізувати не раніше 18.06.2023.
Повідомлено про те, що у випадку не звернення із заявою про перерахунок пенсії в строки, визначені положень ч. 4 ст. 42 Закону та ч. 4 ст. 45 Закону відповідний перерахунок буде проведений після 01.04.2024 в автоматизованому режимі (а.с. 10-11).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ст. 24 №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону №1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена також ч. 4 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ, згідно із якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отож, наведеними вище нормами, передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, серед яких час перебування на інвалідності, однак обов'язковою умовою такого зарахування є взаємозв'язок встановлення такої інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Так, у постанові від 18.04.2019 у справі №392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону №1788-ХІІ.
З аналізу вищезазначених норм права та висновку Верховного Суду, а також встановлених судом обставин слідує, що законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач має ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим, йому призначалась пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування". Згодом позивача було переведено на пенсію за віком.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що період перебування позивача на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а саме з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Тому, відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Отже, з метою належного захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а саме з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2023, зарахувавши до страхового стажу вказані періоди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.
Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 15.09.2023 зарахувавши до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017, суд вважає передчасною.
Суд звертає увагу позивача на те, що спірним питання у даній справі є право позивача на зарахування до його страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
За змістом частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Водночас, доказів звернення позивачем до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням до його стажу періодів перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017, до суду позивачем не надано.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги у даній частині не підлягають задоволенню, як передчасні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 429,44 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Дзісь Андрія Романовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2023, зарахувавши до його страхового стажу періоди перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві: з 21.03.2000 по 14.08.2002, з 01.02.2010 по 31.03.2010, з 23.04.2011 по 02.06.2011, з 04.10.2011 по 20.02.2012, з 29.12.2012 по 02.07.2014, з 03.09.2014 по 31.08.2016, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.05.2017, з 09.06.2017 по 31.10.2017.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 429,44 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).
Суддя В.О. Григораш