Справа № 420/21529/24
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно заяви від 21.06.2024 року та довідки про суддівську винагороду № 12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року розмірі 64% від суддівської винагороди - яка складає 266464 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/7441/24 від 17.05.2024 року, Херсонський апеляційний суд виготовив 21.06.2024 року оновлену довідку про судівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 рік за №12-23/95/2024, де суддівська винагорода складає 266464 грн., утому числі посадовий оклад -166540 грн.; доплата за вислугу років -99924 грн., та в даній довідці зазначено що вона видана на підставі рішення суду у справі 420/7441/24 від 17.05.2024 року. В свою чергу у порядку розділу IV ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року згідно Додатку 1 Позивач звернувся 21.06.2024 року до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року. Станом на визначеним Порядком для перерахунку передбаченого розділом IV ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року -10 днів для прийняття рішення про перерахунок або відмову, термін яких сплив 02.07.2024 року прийнято не було, що є протиправною бездіяльністю з боку Відповідача та одночасно перешкоджання та невизнання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі 420/7441/24 від 20.03.2024 року.
Враховуючи ті обставини, що позивач 04.07.2024 року отримав щомісячне грошове утримання у старому розмірі позивач вважає бездіяльність щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.07.2024 року з 01.01.2024 року та не нарахування заборгованості протиправною.
Також позивач вважає дану бездіяльність протиправною оскільки дана заява Додаток 1 та оригінал довідки подано у відповідності до розділу IV Порядку Подання документів затвердженого ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, який передбачає проведення перерахунку щомісячного довічного утримання.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначає що Управління не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача вказує, що кінцевим результатом звернення особи до Пенсійного органу із заявою про перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є рішення про здійснення перерахунку або про відмову у перегляді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 21.06.2024, ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із зверненнями щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (вх.№5415/С-2100-24). У зв'язку з тим, що Позивачем не дотримано порядку звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, вищезазначені звернення розглянуто Головним управлінням у відповідності до норм Закону України “Про звернення громадян» та листом від 03.07.2024 № 5878-5415/С-02/8-2100/24 ОСОБА_1 надано роз'яснення щодо його пенсійного забезпечення.
Предстанвик відповідача звертає увагу на те, що лист Відповідача щодо пенсійного забезпечення Позивача за своєю правовою природою не є рішенням пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як помилково зазначає останній.
Разом з тим, по суті заявлених вимог, представник відповідача вказує, що підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є відповідна довідка про суддівську винагороду, яка видається за умови зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.оскільки після 18.02.2020 не змінювалися розміри суддівської винагороди, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року не змінився, підстави для здійснення Позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки про суддівську винагороду №12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024, у Відповідача відсутні.
Крім того, представник відповідача зазначає, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 не містить зобов'язальної частини щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Щодо витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначив, що з аналізу переліку наданих Позивачці адвокатом послуг, вбачається невідповідність розміру гонорару з критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та не є співмірним зі складністю справи.
Стосовно постановлення окремої ухвали представник відповідача зазначив, що посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області жодних навмисних та протиправних дій по відношенню до Позивача не здійснено, а тому вищевказана вимога є безпідставною, необґрунтованою.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що позиція відповідача є помилковою та суперечить чинному законодавству.
Станом на 23.09.2024 року сторони не скористались своїм правом подання інших заяв по суті.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Як вбачається з наказу голови Апеляційного суду Херсонської області №147-о/с від 14.12.2016 року позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління з 15.12.2016 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, що не заперечується сторонами.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи останній перерахунок позивачу здійснено 11.06.2024 року на підставі рішення суду, що підтверджується протоколом перерахунку.
Позивач 21.06.2024 року звернувся до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. До заяви позивач додав довідку, видану Херсонським апеляційним судом від 21.06.2024 року №12-23/95/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 01.01.2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні /перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 266464,00 грн.
Листом Головного управління ПФУ в Херсонській області №5878-5415/С-02/8-2100/24 від 03.07.2024 року позивача повідомлено про те, що позивачем не дотримано порядок звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, тому заява розглядалась відповідно до Закону України “Про звернення громадян». Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці запропоовано звернутися із заявою до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України, або через вебпортал, або Портал Дія з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02.06.2016 (далі - №1402-VIІІ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Так, підставою для не здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем зазначено недотримання позивачем порядку звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1.
В свою чергу, пунктом 6 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, Порядком не передбачено такої форми реагування на заяву про перерахунок довічного грошового забезпечення, як направлення листа.
Таким чином, відповідачем вчинено бездіяльність щодо здійснення судді у відставці ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно заяви від 21.06.2024 року та довідки про суддівську винагороду № 12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року.
Разом з тим, у відзиві на адміністративний позов представник відповідача наполягає на тому, що позивач не має права на перерахунок його довічного грошового утримання, оскільки Законами України "Про Державний бюджет України" на 2021 - 2024 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Суд зазначає, що за змістом вимог статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №1082-IX "Про Державний Бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №360/503/21 сформував наступні правові висновки про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Водночас Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ.
При цьому будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22.
Крім цього, відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина шоста пункту 16) про "автоматичне" здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом "автоматичності" перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження "автоматичного" перерахунку та внесення змін до Порядку №3-1, зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 №12, від 09.04.2021 №7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21.
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн).
З огляду на вищенаведені обставини та правові норми, вважає, що бездіяльність відповідача щодо здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2024 рік є протиправними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці з 01.02.2024 року, згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року розмірі 64% від суддівської винагороди - яка складає 266464 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що рішення прийнято на користь позивача, з Головного управління ПФУ в Херсонській області слід стягнути сплачений, відповідно до квитанції ID №5121-1861-9234-3492 від 07.07.2024 року, позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн, на користь ОСОБА_1 .
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Представник позивача в адміністративному позові просить стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 11500 грн.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до матерів справи між адвокатом адвокатом Кияшко О.О. та Стародубець М.П. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 01.02.2024 року, відповідно до умов якого адвокат надає замовнику правову допомогу, зокрема: надання консультацій, представництво інтересів замовника у судових органах з усіма правами передбаченими КАС України щодо сторін у справі.
Відповідно до умов п. 3.1 - 3.3. договору, сторони досягли згоди, що Замовник сплачує Виконавцю аванс у грошовій сумі 3000.00 (три тисячі) згідно окремим додатком за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг прийняття участі у судових процесах судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі суду першої інстанції. Подання запитів до відповідних служб, з метою отримання доказів. Аванс сплачується на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору за наявності фінансової можливості.
До суми авансу не входять судові витрати, держмито, представництва інтересів Замовника у суді першої інстанції (підготовка пояснень та відповіді на відзив, клопотань тощо) апеляційної та касаційної інстанції, витрати на відрядження. У разі ухвалення рішення не на користь Замовника аванс не повертається, а остаток гонорару не сплачується.
Сторони досягли згоди, що Замовник сплачує Виконавцю гонорар у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч) за виконання умов передбачених у п. 3.1. договору у разі задоволення позовних вимог або у разі укладання мирової угоди (відмови від позову) у суді першої інстанції та за участь у суді апеляційної інстанції, сума авансу входить в суму гонорару.
Сторони домовилися що сума гонорару можу бути збільшена за рахунок складності та тривалості розгляду справи та Замовник додатково сплачує витрати Виконавця до витрат зазначених в П.3.1. Договору з розрахунку суд першої інстанції за послуги захисту через Електронний суд (клопотання, відповідь на відзив, пояснення тощо) в сумі 2000 грн. за 1 годину роботи та 2500 грн. в суді апеляційної та касаційної інстанції за 1 годину роботи при умові ухвалення рішення на користь Замовника та за умови подання апеляційної або касаційної скарги, 3000 тис. за годину роботи, 5000 грн. за подання Конституційної скарги до КСУ або скарги до Європейського суду з захисту прав за наявності.
Представник позивача надав суду детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого адвокатом було здійснено та надано наступні послуги:
1.надав консультацію Замовнику щодо вимог закону, судової практики щодо права замовника на перерахунок станом на 01.01.2024 рік - 0.3 годин. - 600 грн;
2.підготовлена заяви до відповідача, про проведення перерахунку з наданням відповідних документів у порядку ПФУ №3-1 від 25701.2008 року та подання-1 година 1000 грн.;
3.проведений аналіз документів особової справи та пенсійної електронної справи щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання та підготовлена позовна заява- 3 години-2000 гр. за годину - 6000 грн.;
4.сплачено судовий збір та подана заява до суду через електронний суд;
5.Додатково сторона захисту у разі необхідності надає в суді першої інстанції -відповідь на відзив, додаткові пояснення тощо з розрахунку -1 година на кожну юридичну (процесуальну дію) вартістю 2000 грн.:
5.1. апеляційну скаргу ( проведення аналізу правової позиції суду першої інстанції) у разі відмови у задоволені позову або подання відзиву на апеляційну скаргу у разі подання апеляційної скарги Відповідачем 3000 грн. за одну годину.;
5.2.касаційну скаргу або відзив на касаційну скаргу тощо вартість 3000 грн за годину.
5.3.Прийняття участі у разі залучення судом щодо подання додаткових пояснень або заперечень у залі суду або в режимі відеоконференції тощо вартість 2000 грн за годину.
5.4.Інші процесуальні дії щодо захисту замовника у тому числі до ВРП або ДБР щодо вимог ст.98 ЗУ « Про КСУ» та ч.4 ст.382 КК України у разі навмисного невизнання будь-якою службовою особою правових висновків КСУ вартість 5000 грн за годину.
5.5.Замовник 28.06.2024 року сплатив аванс в сумі 10000.00 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що з аналізу переліку наданих послуг позивачці адвокатом, вбачається невідповідність розміру гонорару з критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч. 9 ст. 139 КАС України та не є співмірними зі складністю справи.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у детальному описі наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, суд доходить висновку, що фактично представник позивача просить відшкодувати витрати на підготовку позовної заяви, що є неминучими та реальними витратами на правову допомогу, які належать відшкодуванню за рахунок відповідача, але з урахуванням категорії даної справи та те, що позовну заяву було задоволено частково, суд доходить висновку, що загальний розмір понесених витрат в сумі 11500 грн є завищений та належить зменшенню до 3000 грн.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що фактичні витрати, які належать стягненню за рахунок відповідача складають 3000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
Щодо постановлення окремої ухвали.
Позивач в адміністративному позові просить суд винести окрему ухвалу в порядку вимог ст.249 КАСУ за порушення Відповідачем вимог ч.5 ст.13 ЗУ №1402-VІІІ, ч.1 ст.98 ЗУ «Про КСУ», ч.2 ст.19, ст.22,24, 126 Конституції України та направити зазначену ухвалу до ПФУ з метою в подальшому припинення порушення вимог закону щодо конституційних гарантій прав суддів у відставці на своєчасне та у повній мірі виплати щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відтак, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду не буде виконано, або буде виконано у неналежний спосіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення заяви позивча про постанволення окемої ухвали.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057 щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року згідно заяви від 21.06.2024 року та довідки про суддівську винагороду № 12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, ЄДРПОУ 21295057, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року згідно довідки про суддівську винагороду №12-23/95/2024 виданої Херсонськім апеляційним судом 21.06.2024 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7441/24 від 20.03.2024 року розмірі 64% від суддівської винагороди - яка складає 266464 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
В задоволенні заяви про постановлення окремої ухвали - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036)
Суддя П.П. Марин