23 вересня 2024 року Справа № 280/6450/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00043000709 від 08.04.2024.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Гриценко Ю.В., яка діє на підставі ордеру серії АР №1185089 від 02.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту фактичної перевірки, за висновками якого контролюючим органом встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На переконання позивача, при проведенні контрольної розрахункової операції були виконані усі вимоги Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР, адже така була проведена із застосуванням ПРРО та видачею розрахункового документа встановленої форми. Відтак, при складанні акту перевірки контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також здійснено суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування. Крім того, вказано, що фактична перевірка проведена всупереч встановленому законом порядку та за відсутності правових підстав, оскільки у контролюючого органу відсутнє письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення ФОП ОСОБА_1 установленого порядку проведення розрахункових операцій та інформація про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Позивач наголошує, що перевірка є незаконною та як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним. Також звертає увагу, що у наказі відсутній обов'язковий реквізит - реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється). Таким чином, є всі підстави вважати нараховані штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №00043000709 від 08.04.2024 є протиправно нарахованими та такими, що підлягають скасуванню.
ІІ. Виклад позицій учасників справи.
31.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 35624), у якому представник відповідача зазначає, що тільки після виконання всіх вимог статті 81 ПК України, було розпочато фактичну перевірку. У наказі ГУ ДПС в Одеській від 08.03.2024 № 2158-п міститься посилання як на підставу проведення перевірки отримання звернення від 07.03.2024 № Ш/22/Е3 щодо можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення. У ході перевірки встановлено порушення проведення розрахунків, за місцем їх реалізації на суму 2190,00 грн, а саме проведення контрольно-розрахункової операції без застосування ПРРО. Відтак, на підставі акту перевірки від №9696/15/08/РРО/3496106695 від 15.03.2024 про результати фактичної перевірки, та відповідно до вимог чинного законодавства, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 за №00043000709 на загальну суму штрафної (фінансової) санкції 2190,00 грн. Представник зауважує, що чек, на який посилається позивач, не є належним доказом по справі, оскільки не містить обов'язкові реквізити розрахункового документа. Між чеком №2056085448, на який посилається позивач, та чеком, який міститься в фіскальній пам'яті ПРРО і переданий позивачем до ДПС України, є суттєві розбіжності, які не підтверджують формування цих документів одним ПРРО, у частині назви проданих товарів, підставах для зниження вартості товару, часу формування чеків. Просить відмовити у задоволення позову повністю.
05.08.2024 судом отримана відповідь на відзив (вх.№36175), у якій представник позивача зазначає, що контролюючим органом не було надано ні під час перевірки, ні у відповіді на заперечення, а ні відповідачем до відзиву на позовну заяву звернення від 07.03.2024 №Ш/22/ЕЗ щодо можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення. Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу звернення споживача щодо фактів порушень ФОП ОСОБА_1 норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення. По-друге, вказує, що посадові особи ГУ ДПС в Одеській області не мали права приступити до проведення перевірки, оскільки наказ на проведення перевірки не відповідає вимогам Податкового кодексу України (не містить найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється). По-третє, відповідач не підтвердив наявність фактичних підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Також, на переконання представника позивача, інформація про розрахункову операцію передавалась до ДПС України, що підтверджується наданими відповідачем доказами, за якими можна ідентифікувати, що це саме так розрахункова операція, яка була проведена до початку перевірки. Звертає увагу, що відповідальність за статтею 17 Закону №265 застосовано до позивача за непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що спростовується наданим фіскальним чеком, відео та фото з камери відеоспостереження та наданими відповідачем скріншотами.
08.08.2024 до суду надійшли пояснення Головного управління ДПС в Одеській області (вх.№36972), у яких зазначено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі Наказу № 2158-п від 08.03.2024 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме: ювелірного магазину «Золоти Вік/Срібло» за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 51. Підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством на підставі звернення від 07.03.2024 б/н (вх. ГУ ДПС в Одеській області від 07.03.2024 № Ш/22/Е3), щодо встановлення можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення. Отже, посилання позивача на відсутність у контролюючого органу підстав для проведення перевірки є необґрунтованими та безпідставними, адже вся необхідна інформація стосовно проведення фактичної перевірки чітко зазначена в наказі на проведення перевірки, а саме посилання на підстави проведення перевірки. За результатами перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 18.03.2024 року № 9696/15/08/РРО/3496/10/66/95 та встановлено порушення, а саме те, що суб'єктом господарювання проведено контрольно-розрахункову операцію без застосування ПРРО на загальну суму 2 190,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
17.09.2024 судом отримано клопотання Головного управління ДПС в Одеській області (вх.№42851) про долучення доказів, а саме звернення ОСОБА_2 від 07.03.2024 б/н (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 07.03.2024 №Ш/22/ЕЗ), на яке є посилання в наказі на проведення перевірки.
18.09.2024 до суду надійшли заперечення представника позивача (вх.№43063) на клопотання третьої особи про долучення доказів. В обґрунтування заперечень зазначено, що строк на подачу заяви по суті з додатковими доказами у третьої особи вже закінчився. Крім того, 12.09.2024 (за 5 днів до надання клопотання про долучення доказів третьою особою) закінчився строк на розгляд справи. Третьою особою не було письмово повідомлено суд про неможливість надання доказів у встановлений судом строк та не зазначено причини з яких доказ не може бути поданий у зазначений строк, а також не було надано докази надіслання клопотання іншим учасникам справи. По суті долучених доказів вказує, що у зверненні, наданому для підтвердження існування фактичної підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відсутні фактичні підстави для здійснення перевірки. Оскільки в даному зверненні мова не йде про порушення саме ОСОБА_1 (конкретним платником платком, як вимагає ПКУ) установленого порядку проведення розрахункових операцій, а також відсутні докази про використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Просить відмовити у задоволенні клопотання третьої особи про долучення доказів.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 15.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області.
Вказаною ухвалою суд витребував від Головного управління ДПС у Запорізькій області докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 08.04.2024 № 00043000709; від Головного управління ДПС в Одеській області пояснення щодо підстав призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та їх документальне підтвердження.
Ухвалою від 23.09.2024 суд продовжив Головному управлінню ДПС в Одеській області строк на подання доказів, задовольнив клопотання про долучення доказів.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є 47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с.9).
08.03.2024 заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС у Одеській області) видано наказ № 2158-п «Про проведення фактичної перевірки мережі ювелірних магазинів «Золотий Вік \ Срібло», яким на підставі пп. 19-1.1.4, пп.19-1.1.8 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3, п. 80.2 ст. 80, пп.80.2.7 п.80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв'язку з отриманням звернення від 07.03.2024 б/н (вх.ГУ ДПС в Одеській області від 07.03.2024 № Ш/22/Е3), щодо можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках зі споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення наказано провести фактичну перевірку мережі ювелірних магазинів «Золотий Вік \ Срібло», адреси господарських об'єктів: м. Одеса, вул. Південна дорога, 101а (ТЦ «Рив'єра»); вул. Св. Ріхтера, 2; вул. Ген. Петрова, 51; Одеська обл., с.Красносілка (ТЦ «Суворівський») з 08 березня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 09.03.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення операцій, наявності ліцензій свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с.10).
За результатами проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт фактичної перевірки від 15.03.2024 №9696/15/08/РРО/3496106695 (далі - Акт фактичної перевірки), за висновками якого встановлено порушення платником податків пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.13-16, 102).
За результатами Акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 08.04.2024 № 00043000709, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2190,00 грн (а.с.11-12).
Рішенням Державної податкової служби України від 20.06.2024 № 18693/6/99-00-06-03-02-06, прийнятим за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 , податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 № 00043000709 залишене без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.17-18).
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом про його скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України)
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
V-І. Щодо доводів позивача у частині порушення податковим органом процедури призначення та проведення перевірки суд зазначає наступне.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі № 400/1646/20; від 06.07.2022 у справі № 815/5551/14, від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19, від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а тощо.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 також виснував, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
За наведеного вище, суд відхиляє доводи позивача про те, що недеталізація контролюючим органом нормативної (правової) підстави перевірки у наказі про призначення фактичної перевірки свідчить про незаконність її проведення.
Разом з тим, у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави (постанова Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23).
Перевіряючи доводи контролюючого органу про наявність інформації про можливі факти порушення норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд дійшов висновку про те, що фактична перевірка позивача була призначена за відсутності фактичних підстав.
У наданих суду поясненнях представник Головного управління ДПС в Одеській області зазначив, що фактичною підставою стало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством на підставі звернення від 07.03.2024 б/н (вх. ГУ ДПС в Одеській області від 07.03.2024 № Ш/22/Е3).
З метою доведення до суду наявності фактичних підстав та їх законності для призначення та проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статі ПК України третьою особою було надано відповідне звернення покупця (споживача).
Дослідивши вказане звернення, судом встановлено, що таке надійшло на електронну адресу Головного управління ДПС в Одеської області. За його змістом особа звернулась із проханням перевірити мережу магазинів ювелірних товарів «Срібний Вік». Вказано, що ним на початку березня було придбано сережки за адресою: Пантелеймонівська, 25, м.Одеса, однак чек про купівлю йому не видали, а віддали квитанцію без підписів та печаток. Він попросив надати чек, але продавець не відповіла на прохання покупця, через що стало незрозумілим, яким чином особа може повернути товар. Також запитав продавця щодо її офіційного працевлаштування, на що відповіді не отримав. Надалі у зверненні зазначено, що на сайті «Срібний Вік» вказано, що у м. Одеса їх магазини під назвою «Срібний Вік» знаходяться по адресам: АДРЕСА_1 ; ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по адресам: пл. Незалежності, 1%; ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 . Просить перевірити мережу на предмет видачі чеків про оплату та офіційного працевлаштування робітників (а.с.110-111).
Суд зазначає, що у вказаному зверненні відсутня будь-яка інформація про порушення норм законодавства при розрахунках із споживачами та використання праці найманих осіб без належного оформлення саме позивачем (ФОП ОСОБА_1 ), що стало передумовою для призначення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому звернення містить про відомості про невидачу чеку за фактом придбання сережок у магазині за іншою адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, судом встановлено, що на момент призначення фактичної перевірки та винесення наказу від 08.03.2024 № 2158-п, у контролюючого органу було відсутнє звернення покупця (споживача) про порушення саме позивачем установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21 звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.
Однією з обов'язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, встановлених абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, є зазначення найменування та реквізитів суб'єкта, який перевіряється. Так, у наказі від 31.01.2024 №511к не зазначено найменування суб'єкта, який перевіряється (як найменування позивача, так і відомостей щодо належного йому коду (РНОКПП)).
Зміст проаналізованих судом документів свідчить про те, що фактична перевірка позивача була призначена виключно у зв'язку з належністю магазину, в якому здійснює діяльність позивач, до мережі магазинів ювелірних виробів «Золотий Вік / Срібло», навіть без встановлення особи суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність у такому магазині, та за відсутності жодної інформації про порушення позивачем податкової дисципліни в сфері правовідносин, які були перевірені. Суд зауважує, що дія наказу про проведення перевірки поширюється на невизначене коло осіб - платників податків без зазначення конкретного суб'єкта господарювання, який буде перевірятись, що не відповідає ознакам акта індивідуальної дії.
Наведене вище дозволяє дійти висновку, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено контролюючим органом за відсутності фактичних підстав, а тому така перевірка є незаконною та не породжує жодних правових наслідків, а акт фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
V-ІІ. Щодо виявленого перевіркою порушення, за яке відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані фінансові санкції, суд вказує наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акону №265/95-ВР:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну
За змістом статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).
Отже, за змістом наведених вимог суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання слідують зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).
Рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Рядки 14, 15, 17 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.
Як свідчать матеріали справи, у ході проведення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_4 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , податківцями встановлено, що розрахункова операція (придбання кольє зі срібла) проводилася 08.03.2024 у готівковій формі на суму 2190 грн без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО ФН 4000105498). При цьому, як зазначається у відзиві на позовну заяву, продавець видав фіскальний чек на прохання посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області після проведення вказаної контрольно-розрахункової операції та початку фактичної перевірки з ПРРО, зареєстрованого на ФОП ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідач вважає, що фіскальний чек №2056085448 від 08.03.2024 не є належним доказом по справі, оскільки не містить обов'язкові реквізити розрахункового документа. При цьому звертає увагу, що між наданими позивачем чеками є суттєві розбіжності, які не підтверджують формування цих документів одним ПРРО.
Дослідивши доводи сторін у цій частині разом з наявними у матеріалах справи доказами, судом встановлено наявність таких чеків - фіскальний чек № 2056085448 від 08.03.2024 о 13:54:05 на суму 2190,00 грн, виданий при продажу товару (а.с.19), та касовий чек № 3496106695 від 08.03.2024 о 13:54:59, який міститься у фіскальній пам'яті ПРРО і переданий до ДПС України (а.с.71).
При візуальному огляді наданих чеків від 08.03.2024 суд вважає, що розбіжності у назвах проданих товарів («1) Срібло Кольє; 2) Упаковка Арт.: Пакет Бренд 3В універсальний; 3) Упаковка Арт.: Коробка бренд бант браслет 3В» - «1) Кольє; 2) АРТ. № 10204303 Упаковка, Пакет бренд 3В універсальний; 3) АРТ. № 10204043 Упаковка, Коробка бренд бант браслет 3В») не є істотними та дають можливість стверджувати про реалізацію одних й тих самих товарів. Крім того, розбіжність у часі формування чеків у 54 секунди між такими чеками не є тим істотним недоліком, який може спростовувати фіскалізацію самої розрахункової операції.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів (інформації з СОД РРО, тощо) того, що чеки № 2056085448 від 08.03.2024 о 13:54:05 та № 3496106695 від 08.03.2024 о 13:54:59 не були створені або ці чеки не стосувались контрольної розрахункової операції на суму 2190,00 грн. Тобто, надані чеки підтверджують здійснення однієї і тієї самої розрахункової операції, належні докази зворотного відсутні. Продаж саме таких товарів (срібного кольє, коробки, пакету) загальною вартістю 2190 грн відповідачем не оспорюється.
Крім того, відповідачем не заперечується, що інформація по розрахунковій операції на суму 2190,00 грн була передана до бази фіскального сервера ДПС через Інтернет, а тому така операція є фіскалізованою ПРРО. Більш того, видача чеку покупцю з наявного у магазині ПРРО підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи матеріалами відеоспостереження.
Таким чином, оскільки за наслідками проведення розрахункової операції за допомогою ПРРО був виданий фіскальний чек № 2056085448 від 08.03.2024 на суму 2190,00 грн, суд дійшов висновку, що фінансова санкція, визначена у пункті 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, з яким контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій 2190,00 грн, є протиправною.
Суд зауважує, що у силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи, матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене вище у сукупності, у повній мірі оцінивши доводи та дослідивши надані докази, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 № 00043000709 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно інших посилань сторін, то суд відхиляє такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Квитанцією від 27.06.2024 № 7719024597 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.02.2024 №00024400709.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69104; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Третя особа - Головне управління ДПС в Одеській області, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП 44069166.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.09.2024.
Суддя К.В.Мінаєва