ЄУН: 336/6874/23
Провадження №: 2/336/303/2024
24.09.24
24 вересня 2024 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Звєздової Н.С., при секретарі судового засідання Іванченко О.С., за участі сторін: позивачки ОСОБА_1 , представника - адвоката Шлецер А.А., відповідача ОСОБА_2 , представника - адвоката Штабовенка Д.В., представника третьої особи Парфенюк Л.П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій, після уточнення, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що рідна сестра позивачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_2 . Від спільного життя у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_2 .
Сімейні стосунки між відповідачем та сестрою позивачки не склалися, відповідач зловживав спиртними напоями, матеріальну допомогу сім'ї не надавав, з роботи його неодноразово звільняли за п'янку, безпідставно вчиняв сварки та бійки. Все це відбуваюся у присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , що згубно впливало на її виховання та здоров'я. У зв'язку з цим в 2021 році сестра позивачки поїхала на заробітки до Польщі, залишив дитину з позивачкою.
Малолітня дитина ОСОБА_6 була влаштована в Запорізьку гімназію № 4, де навчається по теперішній час.
У 2021 році сестра позивачки почала почувати себе погано та повернулася з Польщі до України та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.
Дитина залишилась проживати з позивачкою та її чоловіком - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Службою у справах дітей Запорізької міської ради видано Наказ від 03.07.2023 р. № 823 про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 в родину позивачки.
Весь цей час відповідач життям дочки не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні. Він не телефонує дитині, не дарує дитині подарунків. Відповідач взагалі не приймає участі у вихованні, піклуванні, утриманні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її станом здоров'я, духовним та фізичним розвитком. На сьогоднішній день у дитини немає до нього ніяких почуттів, оскільки батько все життя не виявляв до дитини батьківських почуттів.
Враховуючи викладене, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 09.08.2023 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.
16.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Штабовенко Д.В., в якому він просить суд поновити строк для подачі відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки в повному обсязі. (а.с.54-58)
Щодо клопотання адвоката Штабовенка Д.В. про поновлення строку на подання відзиву, то суд вважає за необхідне задовольнити клопотання та поновити пропущений строк, оскільки пояснення відповідача стосуються інтересів малолітньої дитини та можуть суттєво вплинути на рішення суду.
09.11.2023 до суду надійшов висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району за №22.01-34-907 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-68)
29.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача - адвоката Штабовенка Д.В. (а.с.85-88)
Ухвалою суду від 18.12.2023 закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
24.09.2024 перед початком судового засідання від представника позивачки надійшло клопотання про залишення позовних вимог в частині встановлення опіки та стягнення аліментів, без розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила суду, що є рідною сестрою ОСОБА_5 , яка померла у серпні 2022 через інфаркт головного мозку. Це сталось через те що, її чоловік, відповідач по справі - ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, систематично її бив, знущався над нею та донькою ОСОБА_6 . Сестра поїхала до Польщі щоб заробити собі на лікування на операцію, але повернулась через те, що погано себе почувала. Більш ніж півтора роки її донька - ОСОБА_6 проживає в сім'ї позивачки. Також позивачка повідомила, що дівчинка розповідала їй, що її батько знущався над нею і мамою, постійно погрожував їм, маму систематично бив. Весь час проживання в сім'ї позивачки, відповідач жодного разу не телефонував їй та не цікавився здоров'ям ОСОБА_6 , адже в неї проблеми з серцем. Лише один раз відповідач надав на лікування ОСОБА_6 1500 грн. Дівчинка сама не хоче спілкуватися з батьком. Позивачка не заперечує, щоб вони спілкувались. Раніше відповідач систематично зловживав алкогольними напоями. Наразі відповідач нічого не робить для того, щоб встановити зв'язок між ним та дитиною, та налагодити відносини.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Шлецер А.А. просив суд задовольнити позовну заяву з підстав, викладених у ній, та позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки останній не виконує батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_6 . Зазначив, що ст. 164 СК України, передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, а саме те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, пояснив суду, що намагався спілкуватися з донькою ОСОБА_6 , але позивачка налаштувала її проти нього, оскільки у них неприязні стосунки. Відповідач наразі офіційно працює, отримує достатню заробітну плату, бажає спілкуватися з донькою, намагається наладити контакт, телефонує їй, але донька на дзвінки не відповідає. Зазначив, що систематично не бив цивільну дружину, лише один раз вдарив її, оскільки було за що. На запитання суду, яким чином він намагається наладити контакт з дитиною, пояснив, що телефонує їй, смс-повідомлення не надсилав. Додому до доньки не приходив, адже його не пускають до неї, до органу опіки за консультацію не звертався. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Штабовенко Д.В. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки належних доказів того, що відповідач бив цивільну дружину та їх доньку ОСОБА_6 - матеріали справи не містять, відповідач бажає спілкуватися з донькою, намагається зв'язатися з нею по телефону, надавав гроші на лікування, тобто не ухиляється від покладених на нього батьківських обов'язків. Також зазначив, що висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим та побудований лише на показаннях дитини.
В судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району - Парфенюк Л.П. , підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснивши суду, що протягом часу спілкування зі сторонами відповідач жодного разу не намагався зустрітися за допомогою до представника органу опіки та піклування для налагодження відносин з ОСОБА_6 , не звертався до психолога, не намагається знайти контакт з дівчинкою, що говорить про не бажання відповідача виконувати покладені на нього батьківські обов'язки.
В якості свідка була допитана ОСОБА_9 , яка є донькою позивачки, яка пояснила суду, що знає, що відповідач вживає алкогольні напої. Через що ОСОБА_6 не хоче з ним мешкати. Зі слів дівчинки знає, що відповідач бив дівчинку та її маму ОСОБА_5 , яка померла більше ніж півтора року тому. Саме з цього часу дівчинка почала мешкати у її матері - позиваки по справі. Знає, що за цей час відповідач одноразово перевів 1500 грн. Вероніки на лікування зубів. Про спілкування відповідача з ОСОБА_6 свідкові нічого не відомо.
В судовому засіданні була допитана малолітня ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що проживає зі своєю тіткою, позивачкою по справі, приблизно півтора року, з часу коли померла її матір ОСОБА_5 . Коли вона мешкала в селі з батьками, то відносно неї в школі був булінг і її матір вирішила перевести її у іншу школу - у місто. Зазначила, що ніколи не відчувала батьківської турботи. Відповідач постійно вживав алкогольні напої і від нього було чутно запах перегару. Вона неодноразово бачила, як відповідач бив маму, це було багато разів. Він бив матір за те, що ревнував її до когось. ОСОБА_6 не хоче спілкуватися та бачитися зі своїм батьком, зазначила, що такого бажання в неї не виникає. За півтора роки, коли вона проживає у тітки ОСОБА_1 , відповідач жодного разу не приїжджав до неї, не намагався зустрітися з нею, не цікавився її життям, не дарував подарунки, не давав кошти. Хоче змінити своє прізвище та по-батькові, та взяти дівоче прізвище своєї матері. Декілька разів підкреслила, що хоче, щоб нічого її не пов'язувало з батьком. В мобільному телефоні відповідач у неї ніяк не підписаний. Спілкуватися по телефону вона з батьком не хоче. Пояснила суду, що вона з батьком в суді зустрілась другий раз і відповідач навіть не підійшов до неї, не поцікавився її справами, її станом здоров'я, хоча міг і мав це зробити. Також пояснила суду, що в сім'ї у тітки їй добре, оскільки тітка піклується про неї.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши допит свідків, з'ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.19)
Померла ОСОБА_5 є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження. (а.с.10-12)
Рідна сестра позивачки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем - ОСОБА_2 .
Від спільного життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. (а.с.128)
Вище викладене сторонами не оспорюється.
Згідно акту підтвердження фактичного проживання ОСОБА_6 , 2009 року народження, проживає з родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.09.2021 року. (а.с.16)
Згідно наказу Служби (управлінні) у справах дітей ЗМР від 03.07.2023 малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштована в родину ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.21)
Позивачка ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , який офіційно працює в КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» з 07.03.2007 року та отримує дохід. (а.с.11, 17,18)
Згідно Висновку Запорізької міської ради по Шевченківському району від 07.11.2023 №22.01/01-34-907, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-68).
Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Ч.8-9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Ст.165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяю засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_6 , її навчання, підготовку до самостійного життя тощо.
За час перебування справи на розгляді в суді, а саме з 14.07.2023 по час постановлення рішення судом, відповідач ОСОБА_2 не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за ОСОБА_6 . Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідача ОСОБА_2 права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який фактично самоусунувся (ухилився) від виховання доньки ОСОБА_6 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання тощо, відповідає найкращим інтересам дитини.
Окрім того, проживання відповідача за іншою адресою протягом значного часу (близько двох років), який не приймав участі у вихованні дитини, піклування про неї тощо, а також враховуючи важку життєву ситуацію, пов'язану зі смертю матері, воєнний стан, підлітковий вік, той факт, що в судовому засіданні малолітня ОСОБА_6 неодноразово наголошувала, що не хоче мати з батьком нічого спільного, суд вважає достатні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
Суд наголошує, що дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивачки про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_6 .
За таких обставин, враховуючи інтереси дитини, беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, пояснення позивачки, малолітньої Вероніки, відсутність протягом усього часу розгляду справи активних дій з боку відповідача щодо налагодження стосунків з донькою та інші докази, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає інтересам дитини, враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню доньки.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дитини, відповідає її законним інтересам.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у розмірі 1073,60 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 25.09.2024.
Реквізити сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 ; місце проживання (фактичне, згідно позову): АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:
Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.34, код ЄДРПОУ 37573885.
Суддя Н.С. Звєздова