Провадження № 2-а/760/921/24
Справа № 755/3177/24
24 вересня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рух справи
20.02.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, за підписом позивача, в якому він просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого лейтенанта поліції Бойчук М.П. ЕНА № 1404531 від 08.02.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510,00 грн за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного департаменту патрульної поліції м. Києва на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 211,20 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.02.2024 справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
18.03.2024 вказана справа надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва з супровідним листом Дніпровського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 21.03.2024
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2024 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що позивач 08.02.2024 о 22 годині 27 хвилин у нічну пору доби на автомобілі АІЮІ А4 державний номерний знак НОМЕР_2 проїжджав на вулиці Жмаченка біля будинку 4.
Зазначається, що на вулиці було темно, у салоні автомобіля світло увімкнуте не було.
Позивач стверджує, що під час керування та руху в автомобілі АUDI А4 державний номерний знак НОМЕР_2 він, як водій, був пристебнутий ременем безпеки до сидіння і пункту 2.3.Правил дорожнього руху не порушував.
У позові зауважується, що автомобіль АUDI А4 державний номерний знак НОМЕР_2 , обладнаний у задній його частині затемненим зеленим тонованим склом, через яке не видно що відбувається у салоні автомобіля.
Наголошується, що на позивачі була вдягнута чорна куртка, ремінь безпеки водія у автомобілі також темно-сірого кольору, тому уночі із зовні автомобіля без освітлення всередині автомобіля неможливо побачити чи пристебнутий ременем безпеки водій чи не пристебнутий, бо за кольором ремінь безпеки і куртка не відрізнялися.
Зі слів позивача, позаду автомобіля під час руху він побачив сигнал проблескового ліхтаря типа поліцейського, який світив із поліцейського автомобіля, що рухався слідом позаду за автомобілем позивача. У зв'язку з цим він зупинив автомобіль та перестав на ньому рухатися.
Як стверджує позивач, підійшовши до нього поліцейський спочатку оглянув його та пасажирку, тоді подумав деякий час і безпідставно звинуватив позивача в тому, що він нібито керував автомобілем без ременя безпеки.
Позивач наголошує, що це не відповідало дійсності, оскільки поліцейський бачив, що ремінь безпеки на місці водія пристебнутий, хоча у цей час автомобіль вже не рухався.
Як зазначається в позові, потім поліцейський позивача відпустив, при ньому протоколу про порушення Правил дорожнього руху поліцейський не складав, пояснення від нього не брав, постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності не складав і розписуватися у цій постанові позивачу не давав, прав позивачу не роз'яснював, копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу не об'являв і не вручав, відеозапис чи фотозйомка поліцейським при розмові з позивачем не здійснювалися.
Разом з тим, позивач зауважує, що 16.02.2024 він поштою отримав конверт від Управління патрульної поліції в м. Києві з оскарженою постановою.
Позивач звертає увагу на те, що у постанові від 08.02.2024 про отримання копії постанови підпис від мого імені виконаний не ним, хто розписувався від його імені у отриманні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому невідомо.
Підсумовуючи, позивач вказує, що на час зустрічі з поліцейськими вночі 08.02.2024:
- автомобіль не рухався;
- поліцейський бачив позивача у салоні автомобіля на місці водія із пристебнутим на ньому ременем безпеки;
- побачити у салоні автомобіля ззаду через тоноване затемнене заднє скло автомобіля, яким керував позивач, поліцейські нічого не могли, бо вони їхали на службовому поліцейському автомобілі позаду.
Вказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати.
Щодо правової позиції Департаменту
15.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 11.07.2024, за підписом представника Департаменту - Дідковської Д.Ю. (діє на підставі довіреності), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 33-37).
Департамент вказує, що відповідно до винесеної інспектором Бойчуком Михайлом Павловичем 08.02.2024 постанови водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI А4» номерний знак « НОМЕР_2 » обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Також, у відзив зазначається, що під час несення служби 08.02.2024 інспектором було помічено транспортний засіб «AUDI А4» номерний знак « НОМЕР_2 » за адресою: м. Київ, вулиця Жмаченка, який під час руху транспортного засобу був не пристебнутий засобом пасивної безпеки. Відтак, Інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред'явити документи передбачені у п. 2.1 ПДР.
Стверджується, що водій надав посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 , стверджуючи що то його посвідчення водія. При спілкуванні з водієм було виявлено ознаки сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога. Прибувши до лікаря-нарколога було встановлено, що позивач задля уникнення адміністративної відповідальності надав посвідчення водія свого брата. Його ж посвідчення водія відповідної категорії було відсутнє, оскільки він позбавлений права керування транспортними засобами.
З слів відповідача, своїми діями позивач уникав огляду на стан сп'яніння, що розцінювалось як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП (рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/2944/24 від 15.04.2024 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП).
Відповідач звертає увагу на те, що як вбачається з відеозапису наданого до відзиву, позивача було ознайомлено із винесеною постановою, надано на підпис. Однак, позивач відмовився від отримання копії постанови.
Як вважає відповідач, викладені позивачем обставини в позовній заяві не відповідають дійсності, що підтверджується відеозаписом з нагрудного реєстратора інспектора.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
08.02.2024 інспектор 7 роти 3 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Бойчук Михайло Павлович склав постанову серії ЕНА № 1404531 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 7), за змістом якої 08.02.2024 о 22:27, у м. Київ, вул. Жмаченка, 4, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом AUDI А4, номерний знак НОМЕР_3 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
У зв'язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, наголошує, що поліцейський бачив позивача у салоні автомобіля на місці водія із пристебнутим на ньому ременем безпеки.
Департамент стверджує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
До відзиву Департаменту додано диск з відеозаписом з боді-камери інспектора поліції (а.с. 43).
Судом досліджено такий відеозапис, за наслідками чого встановлено, що на початку відеозапису зафіксовано, що позивач почав пристібати пасок безпеки тільки після того, як побачив, що до нього наближається інспектор поліції.
В цілому відеозапис підтверджує обставини, викладені у відзиві.
Разом з тим, до відзиву доданок копію постанови від 15.04.2024 Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 755/2944/24, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП (за епізодом дій, що мали місце 25.02.2024) закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (за епізодом дій, що мали місце 08.02.2024 р.), та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 39-42; https://reyestr.court.gov.ua/Review/118425478).
За змістом такої постанови суду від 15.04.2024: «Судом визнано доведеним, що водій ОСОБА_1 о 21 годині 50 хвилин 08 лютого 2024 року в районі будинку № 4, розташованого на вул. Жмаченка у м. Києві, повторно протягом року допустив порушення, передбачене, ст. 126 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
Крім того, водій ОСОБА_1 о 21 годині 50 хвилин 08 лютого 2024 року в районі будинку №4, розташованого на вул. Жмаченка у м. Києві, керував транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук; неприродня блідість; розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 031706 від 25.02.2024 р. водій ОСОБА_1 о 20 годині 32 хвилини 25 лютого 2024 року в районі будинку №6, розташованого на вул. Петра Запорожця у м. Києві, повторно протягом року керував транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.»
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, для цього КАС України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 480/9736/21, адміністративне провадження № К/990/8645/23).
В силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі вжив усі передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 19.08.2024 постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2024, в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП (за епізодом дій, що мали місце 08.02.2024) скасовано та відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу цих адміністративних правопорушень; в іншій частині постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 15.04.2024 - залишено без зміни.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектором 7 роти 3 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Бойчук Михайлом Павловичем винесено постанову серії ЕНА № 1404531 від 08.02.2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, 08.02.2024 о 22:27, у м. Київ по вул. Жмаченка, 4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом AUDI А4, номерний знак НОМЕР_3 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. 510,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку з тим, що він, керуючи транспортним засобом не користувався ременем безпеки. Вказаний факт зафіксований на відеозаписі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність дій працівників поліції та прийняття рішення у виді постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Наданим відповідачем до суду відеозаписом з боді-камери підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за вчинення якого щодо позивача складено оскаржену постанову.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що у даній справі відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність дій працівників поліції та прийняття рішення у виді постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на відмову у позові судові витрати позивача у справі покладаються на нього ж.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич