24 вересня 2024 року
Справа № 712/3732/24
Провадження № 22-ц/821/1108/24
Категорія: 305010300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новіков О. М.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, у складі судді Троян Т. Є., повний текст складений 29 квітня 2024 року,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.
Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2018 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що було погоджено прокурором відділу прокуратури Черкаської області у кримінальному провадженні №12017250000000261, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2017. В ході судового розгляду кримінального провадження, в зв?язку з недоведеністю стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в діях обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_1 , Черкаською обласною прокуратурою змінено обвинувачення ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, а саме складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
У відповідності до вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року в справі №701/716/18 ОСОБА_1 виправдано через недоведення, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України вчинено обвинуваченим.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року зазначений вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2021 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури, які виразилася в оголошенні повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, обрання запобіжного заходу, вручення обвинувального акту про вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює в 500 000 грн, вказуючи, що її мінімальний розмір за період з 18.06.2018 по 30.11.2022 (53 міс.12 днів) не може бути меншим ніж (53 міс.: 53х7100 грн.) = 376300 грн. та (12 днів: 7100:30)х12 = 2839,99 грн. Також просив стягнути з Держави коштом Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року заявлені вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 427 200 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5950 гривень.
В задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом, зазначив, що підставою відшкодування моральної шкоди є час перебування під слідством чи судом. Інших самостійних підстав для відшкодування моральної шкоди позивач не зазначає.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 8 000 грн, тому сума, яка підлягала до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 склала 427 200 грн, виходячи із наступного розрахунку: 53 місяці 12 днів х 8000 грн = 427 200 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Черкаська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність позивачем підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, просить змінити рішення суду, зменшивши розмір моральної шкоди, виходячи з визначеної ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» розрахункової величини для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1 600 гривень за 53 місяці 12 днів строку кримінального переслідування. Зауваживши, що дана позиція викладена в постанові Київського апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 758/4856/23.
Скаржник також просив апеляційний суд зменшити і витрати на відшкодування правової допомоги до 1 190 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне Управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 рокув частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами вона підтверджується. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачем не надано жодних доказів наявності у позивача «душевних та психічних страждань, моральних втрат, погіршення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зав'язків тощо», а також не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача. Факт постановлення судом виправдувального вироку стосовно позивача не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Також скаржник заперечує розрахунок суду, який порахований на рівні мінімальної заробітної плати - 8 000 грн, та просив взяти за розрахункову величину 1 600 грн - як розрахункову величину для обчислення виплат за рішенням суду.
Відзиви на апеляційні скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Білоглазенко Г. П. надала відзив на апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Зауважила, що при виборі і застосуванні норми права, суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду, тому посилання скаржника на постанову Київського апеляційного суду від 16.04.2024 по справі № 758/4856/23 є безпідставними та не можуть бути прийняті судом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кирман О. Д. надав відзив на апеляційну скаргу ГУ НП в Черкаській області, в якому зазначив, що мотивація викладена в апеляційній скарзі ГУ НП в Черкаській області не містить під собою будь-якого визначено законодавчо та фактично підгрунття.
Вказав, що судом першої інстанції було вірно надано оцінку спору, що знайшло своє відображення в описово-мотивувальній частині рішення. Просив, залишити апеляційну скаргу ГУ НП в Черкаській без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Державна казначейська служба України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому частково погодилася з вимогами апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури та повністю підтримала апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Черкаській області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій
У кримінальному провадженні, відомості у якому внесені 14.07.2017 до ЄРДР за № 12017250000000261, 18 червня 2018 року ОСОБА_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном, щляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах /Т. 1 а.с. 43-49/.
В ході судового розгляду кримінального провадження, в зв?язку з недоведеністю стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в діях обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_1 , Черкаською обласною прокуратурою змінено обвинувачення ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, а саме складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів /Т. 1 а.с. 50-53/.
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року в справі №701/716/18 ОСОБА_1 виправдано через недоведення, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України вчинено обвинуваченим / Т. 1 а.с. 17-24/.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.11.2022 зазначений вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2021 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення /Т. 2 а.с. 25-42/.
Отже, встановлене свідчить про те, що у період з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2022 року (що становить 53 міс. 12 дн.), позивач перебував під слідством, до нього були застосовані запобіжні заходи.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтею 15 ЦК України передбачено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду оскажується відповідачами у справі в частині розиіру стягнення моральної шкоди та судових витрат. Позивачем судове рішення не оскаржується.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Суд першої інстанції вірно врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 незаконним його притягненням до кримінальної відповідальності, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану і дійшов правильного висновку, що на підставі положень Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом.
Позивач ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 53 місяці і 12 днів, починаючи з дня повідомлення про підозру (18.06.2018) і до дня набрання законної сили виправдувальним вироком суду (30.11.2022).
Наведене узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, у яких неодноразово зверталася увага на те, що важливим при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, є початок строку перебування особи під слідством і судом та його закінчення, який починається з часу пред'явлення обвинувачення і закінчується датою набрання виправдувальним вироком законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 615/1947/15-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19, від 06 липня 2022 року у справі № 947/7449/20-ц).
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №203/3541/15-ц, розмір моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначається, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Наведені в апеляційних скаргах доводи щодо застосування мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн суперечать змісту ст. 13 Закону, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які є обов'язковими до застосування, згідно з якими відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що діяв на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідний правовий висновок, щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення рішення викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 і залишається незмінним, що підтверджено правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, Верховного Суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 214/1543/15-ц та рядом інших постанов Верховного Суду.
Статтею 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7 100 грн, а з 01 квітня 2024 року 8 000 грн.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 258 ЦПК України).
Рішення суду ухвалено 29 квітня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 427 200 грн (8 000 грн х 53 місяці 12 днів).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури та ГУ НП в Черкаській області про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 грн з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом».
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року (справа № 163/1613/22).
Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз'яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 розміру мінімальної заробітної 8 000 грн.
Оскільки розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчився ухваленням рішення суду 29 квітня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 427 200 грн (8000 грн х 53 місяці 12 днів), який і необхідно стягнути на користь позивача.
Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально визначено Законом, апеляційний суд не вбачає і позивач їх не довів.
Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з пунктом першим якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.
Згідно з п. 2 Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Отже, саме Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним, і саме норми цього Закону визначають порядок визначення розміру моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Ні на час розгляду справи судом першої інстанції, ні на даний час не вносилися зміни до ст. 13 Закону, і цей Закон не містить норми, яка передбачає відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом, виходячи із розрахункової величини, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві, не є в розумінні ст. ст. 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені в апеляційних скаргах доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення скаржниками норм закону.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури та ГУ НП у Черкаській області необхідно відмовити.
Що стосується судових витрат понесених скаржниками то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2024 року року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков