Провадження № 11-кп/821/640/24 Справа № 697/1324/17 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника в режимі
відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2024 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_8 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
20.08.2024 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора задоволено, оголошено у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , обрано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалено після затримання ОСОБА_8 не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчому судді, суду за участю обвинуваченого розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановити ухвалу. Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 зупинено до його розшуку.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в порушення ч. 6 ст. 165-2 КПК України суд прийняв рішення за відсутності ОСОБА_8 та без наявного рішення про оголошення останнього в міжнародний розшук.
Зазначає, що суд безпідставно послався на повідомлення Державної прикордонної служби України від 30.03.2023 про те, що ОСОБА_9 перетнув державний кордон України (виїхав), оскільки воно видане за 15 місяців до постановлення оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки щодо явки до суду та його місце проживання ні суду, ні прокурору не відоме , у зв'язку з чим триває його розшук, наявне обґрунтоване обвинувачення, а тому є необхідність у обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_8 згідно обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 347 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з виділених матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 неодноразово повідомлявся про виклик в судові засідання, однак не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, чим фактично ухилився від розгляду кримінального провадження, з урахуванням чого ухвалою від 24.04.2023 останнього оголошено в розшук та зупинено кримінальне провадження.
Відповідно до повідомлення Державної прикордонної служби України від 30.03.2023 вих. № 91-14154/18/23 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України (виїхав) 09.12.2022 через пункт пропуску Могилів-Подільський. Інформація про повернення обвинуваченого ОСОБА_8 на територію України відсутня.
Враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора та оголосив ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, а також Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Тобто, у разі застосування правових норм, передбачених вказаними договорами у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь-яких альтернатив.
Також необхідність в обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що останній перебуває за межами України і в разі його затримання чи встановлення місцезнаходження буде застосована процедура екстрадиції.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано обрав щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього переховуватися від суду, забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченої особи, а також проведення судового розгляду у даному кримінальному провадженні, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За результатами апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено порушень, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, допущених судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора.
Твердження захисника про те, що відповідь Державної прикордонної служби від 30.03.2023 вих. № 91-14154/18/23, як доказ втратив свою актуальність і є недопустимим, оскільки виданий за 15 місяців до постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки стороною захисту не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції доказів того, що обвинувачений повернувся на територію України.
Під час апеляційного розгляду прокурор стверджував, що 20.08.2024 ним було надано суду першої інстанції витяг з реєстру Державної прикордонної служби України, сформований 14.08.2024, про те, що ОСОБА_9 09.12.2022 виїхав за межі України та назад не повертався. Вказаний витяг прокурор надав також апеляційному суду, оскільки він не був долучений судом першої інстанції до матеріалів, виділених з кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які б істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором, наявність цих ризиків обґрунтовано відображено в ухвалі суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2024 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді