Справа № 161/3370/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/932/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
24 вересня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2024 року,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Самчука А. М. звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 06 липня 2023 року по АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , який їй належить і яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_4 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Citroen Jumpy» ОСОБА_2 застрахована відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ 3471211 від 26 грудня 2022 року.
Учасники ДТП вирішили скласти європротокол, у чому безпосередньо допомагали працівники патрульної поліції. Відповідно, протокол у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 не складався.
Позивач зазначала, що за результатом подання документів на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СГ «ТАС» було заведено справу №12776/16/2023/53 від 06 липня 2023 року, а також було отримано рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за №10370/9123 від 21 липня 2023 року. Вказане рішення мотивоване відповідачем тим, що відповідно до висновку № 133/23 від 13 липня 2023 року судового експерта ОСОБА_5 встановлено, що: «в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 ПДР України», а тому цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 щодо відшкодування їй шкоди не наступила.
Вважає, що експертиза проведена з порушенням вимог інструкції, оскільки проводилася по фотознімках, а відмова у виплаті страхового відшкодування не ґрунтується на вимогах закону.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь страхове відшкодування у розмірі 80 000 грн та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 80 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи. Суд безпідставно не прийняв до уваги висновок судового експерта № 133/23 від 13 липня 2023 року, яким встановлено, що: «в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 ПДР України», а тому відповідно до п. 32.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія не мала правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки не настала цивільно-правова відповідальність страхувальника. Крім того, позивач не надала доказів, які підтверджують факт оплати проведеного ремонту транспортного засобу. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 24 вересня 2024 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до вимог ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 06 липня 2023 року по АДРЕСА_1 сталася ДТП за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 і яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_4 (а.с.7). Внаслідок ДТП автомобіль позивача був пошкоджений. Зазначені обставини сторонами по справі не заперечуються.
На місці пригоди її учасники спільно склали повідомлення про ДТП (європротокол), яке допомагали складати працівники патрульної поліції. Протокол у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 не складався.
У вказаному повідомленні ОСОБА_4 визнав себе винним у ДТП.
При складанні вказаного повідомлення сторони керувалися приписами п.33.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Citroen Jumpy» ОСОБА_2 застрахована відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ 3471211 від 26 грудня 2022 року (а.с.92).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , є позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.6).
Позивач звернулася до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак останнє відмовило їй у такій виплаті, мотивуючи своє рішення тим, що на підставі отриманих документів та проведеної перевірки судовим експертом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений транспортний засіб не наступила, що підтверджується листом вих. № 10370/9123 від 21 липня 2023 року (а.с.8).
Згідно з висновком № 133/23 від 13 липня 2023 року судового експерта ОСОБА_5 встановлено, що: «в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам вимог пунктів 10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожній обстановці оцінити дії водія автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 на відповідність вимогам п. 12.3 ПДР України не має можливості» (а.с.12-14).
Згідно з договором на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 04 червня 2023 року, ФОП ОСОБА_7 зобов'язався виконати ремонт та технічне обслуговування автомобіля марки «Mercedes-Benz GL350 CDI», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить позивачу ОСОБА_1 . Відповідно до акту виконаних робіт на ремонт та технічне обслуговування від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 оплатила за виконані ремонтні роботи 90 399 грн (згідно додаткової угоди до договору на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 21 травня 2024 року: «вважати вірною дату укладення договору 14 липня 2023 року) (а.с.15, 16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовані висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, саме на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також встановити суб'єктний склад спору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 постанови Правління Національного Банку України № 108 від 30 травня 2022 року «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України, складають 80 000 грн на потерпілого.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 на час настання ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», та водіями транспортних засобів, як учасниками ДТП своєчасно були подані відповідачу повідомлення про настання страхового випадку (а.с.86, 87). Висновок суду першої інстанції про стягнення страхового відшкодування у розмірі 80 000 грн саме з страховика є правильним та відповідає інституту та меті страхування.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали спільне повідомлення про ДТП (європротокол), з якого вбачається механізм ДТП, чим самим сторони підтвердили факт його настання. Встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», суд не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 80 000 грн страхового відшкодування.
Безпідставними є твердження апелянта про те, що європротокол свідчить лише про настання ДТП та не доводить вину саме ОСОБА_4 .
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 466/6537/16-ц (провадження № 61-25840св18).
Висновок № 133/23 від 13 липня 2023 року судового експерта ОСОБА_5 , який був проведений на замовлення страхової компанії за змістом якого вину ОСОБА_4 у настанні ДТП не встановлено, не спростовує обставин, які викладені учасниками події в європротоколі.
ПрАТ «СГ «ТАС» не довело, що водії вступили між собою у зловмисну змову щодо складання європротоколу з метою нанести товариству збитки або ж діяли недобросовісно, спотворюючи обставини пригоди. Обставини пригоди не породжують розумного сумніву в позиції ОСОБА_4 , який визнав себе винним на місці пригоди. У ОСОБА_4 були підстави для визнання своєї вини, зокрема, він виявивши небезпеку під час руху, а саме автомобіль під керування ОСОБА_3 , який змінював напрям руху із увімкнутим правим показником повороту, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Зазначені обставини давали ОСОБА_4 підстави для визнання своєї вини і складання з іншим водієм європротоколу для спрощення розгляду. При цьому обидва водії враховували і порівняно невеликий розмір збитків, завданий автопригодою.
Згідно з ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Судом першої інстанції надана оцінка експертного дослідження, проведеного судовим експертом Скороходом К. М. № 133/23 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи, на яке відповідач посилався як на доказ відсутності вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Суд обґрунтовано вважав, що такий доказ є неналежним та суперечить фактичним обставинам справи.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» роз'яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Судом першої інстанції встановлено, що висновок експерта був складений на підставі заяви ПрАТ «СГ «ТАС» та наданих матеріалів страхової справи, а саме: пояснень водіїв щодо обставин ДТП, повідомлення про ДТП від 06 липня 2023 року, фотографії з місця ДТП. При цьому безпосередній огляд експертом пошкодженого в ДТП автомобіля не проводився.
Експертиза проведена експертом з порушенням вимог пунктів 2.2. та 3.5. інструкції, відповідно до яких експертиза за фотознімками може бути проведена у виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові. При цьому як встановлено судом, позивач мав можливість представити пошкоджений автомобіль експертові для проведення дослідження, але, ані страхова компанія, ані експерт не звертались до позивача з такою вимогою, так як і не було звернення до іншого учасника ДТП та власника автомобіля.
Докази про створення потерпілою особою перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків, а також невиконання або неналежне виконання потерпілим своїх обов'язків в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що саме ПрАТ «СГ «ТАС» має відшкодувати шкоду спричиненою ДТП в межах ліміту та встановивши, що відмова страхової компанії не ґрунтується на жодній із передбачених Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав, не враховує оформлення учасниками спільного повідомлення про ДТП і її фактичні обставини, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову у цій справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача про безпідставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: