Справа № 369/10847/23
Провадження № 2/369/1669/24
Іменем України
26.03.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/10847/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 28.07.1989 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб.
09.04.1992 року ОСОБА_3 був виданий ордер № 004332 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ордеру, сім'я на яку виділялася зазначена квартира складалась з двох чоловік, а саме: ОСОБА_3 - власника особистого рахунку та його дружини ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_3 помер та вона залишилась проживати у квартирі як член сім'ї наймача.
В зв'язку з тим, що позивачка немає дітей та є особою похилого віку (1947 року народження), яка перебуває у своєму віці догляду, взимку 2022 року вона почала тісно спілкуватися зі своєю племінницею ОСОБА_2 та з часом почала повністю їй довіряти, так як племінниця завірила її, що буде за нею доглядати.
В жовтні 2022 року позивачці було встановлено діагноз гангрена нижньої правої кінцівки. Позивачка прийняла рішення погодитись на операцію.
Так, як позивачка усвідомлювала, що зазначене оперативне втручання позбавить її можливості вільно пересуватися, то з метою приватизації квартири, в якій вона зареєстрована, позивачка надала на ім'я відповідачки довіреність, якою уповноважила бути її представником з цього питання. Нотаріальна дія щодо видачі довіреності була вчинена 10.11.2022 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С.
11.11.2022 року позивачці зробили операцію, проте відповідачка у її догляді не приймала участі.
З грудня 2022 року позивачка почала цікавитись у відповідачки щодо процесу приватизації квартири, однак відповідачка наголошувала на тому, що вона наразі збирає документи задля їх подачі до Вишневої міської ради.
На початку січня 2023 року позивачці зателефонували з Вишневої міської ради з приводу питання переведення особового рахунку з неї на відповідачку. На питання, «яким чином її особовий рахунок може бути переведений на особу, яка не має відношення до квартири?». Позивачку повідомили, що відповідачка прописана в її квартирі ще з листопада 2022 року та подала відповідну заяву до міської ради.
З метою з'ясування факту видачі згоди на реєстрацію місця проживання відповідачки, позивачкою було подано до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. заява про надання інформації щодо переліку вчинених нотаріальних дій від її імені 10.11.2022 року.
Згідно відповіді приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., 10.11.2022 року ним було вчинено наступні нотаріальні дії від імені позивачки: посвідчено довіреність на представництво інтересів за реєстровим № 5351, посвідчено заповіт за реєстровим № 5352, засвідчено справжність підпису на заяві до компетентних органів про згоду оформлення передачі у приватну власність (приватизацію) квартири або її частки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за реєстровим № 5360.
Після огляду зазначених копій документів, позивачкою було виявлено, що заповіт, заява до компетентних органів про згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в квартирі та заява до компетентних органів про згоду оформлення передачі у приватну власність (приватизацію) квартири або її частки містить не її підпис, в зв'язку з чим вона звернулась до правоохоронних органів та скасувала зазначені нотаріальні дії, шляхом звернення до нотаріуса з відповідними заявами.
На підставі вище наведеного, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути понесені судові витрати.
13.07.2023 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 453 від 24.10.2023 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/10847/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.
25.10.2023 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. постановлено прийняти вказану справу до свого провадження та розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Продовжити підготовчий розгляд справи.
25.10.2023 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. постановлено закрити підготовче провадження у справі. Справу призначити до розгляду по суті.
26.03.2024 року представник позивача через канцелярію суду зареєструвала заяву, у якій просила здійснювати розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.
26.03.2024 року відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Відзив до суду не подала.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 28.07.1989 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб.
09.04.1992 року ОСОБА_3 був виданий ордер № 004332 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ордеру, сім'я на яку виділялася зазначена квартира складалась з двох чоловік, а саме: ОСОБА_3 - власника особистого рахунку та його дружини ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_3 помер та вона залишилась проживати у квартирі як член сім'ї наймача.
На початку січня 2023 року позивачці зателефонували з Вишневої міської ради з приводу питання переведення особового рахунку з неї на відповідачку. На питання, «яким чином її особовий рахунок може бути переведений на особу, яка не має відношення до квартири?». Позивачку повідомили, що відповідачка прописана в її квартирі ще з листопада 2022 року та подала відповідну заяву до міської ради.
З метою з'ясування факту видачі згоди на реєстрацію місця проживання відповідачки, позивачкою було подано до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. заява про надання інформації щодо переліку вчинених нотаріальних дій від її імені 10.11.2022 року.
Згідно відповіді приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., 10.11.2022 року ним було вчинено наступні нотаріальні дії від імені позивачки: посвідчено довіреність на представництво інтересів за реєстровим № 5351, посвідчено заповіт за реєстровим № 5352, засвідчено справжність підпису на заяві до компетентних органів про згоду оформлення передачі у приватну власність (приватизацію) квартири або її частки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за реєстровим № 5360.
Після огляду зазначених копій документів, позивачкою було виявлено, що заповіт, заява до компетентних органів про згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в квартирі та заява до компетентних органів про згоду оформлення передачі у приватну власність (приватизацію) квартири або її частки містить не її підпис, в зв'язку з чим вона звернулась до правоохоронних органів та скасувала зазначені нотаріальні дії, шляхом звернення до нотаріуса з відповідними заявами.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом ч. 1 ст. 156 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно пункту 25 наказу Міністерства оборони України від 31.08.2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (зі змінами) підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення «колишні члени сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу)».
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад рік, позовні вимоги визнали у повному обсязі, а тому згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України вони вважаються таким, що втратили право на користування цим житлом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, оскільки засновані на законі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Що стосується вимоги позивача про зняття ОСОБА_2 з реєстрації, то вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статей 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; статті 405 ЦК України). Підстав відступити від таких висновків судом не встановлено.
При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
Окрім цього, суд повторно звертає увагу, що при визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Держави суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять чотири) грн. 20 коп.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 24.09.2024 року.
Суддя А.В. Янченко