Справа № 489/4475/24
Провадження № 2-а/489/59/24
Іменем України
24 вересня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Костюченка Г.С., при секретарі Савковій К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову поліцейського інспектора Управління патрульної поліції Миколаївської області серії ЕНА № 02310088 від 04.06.2024 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Із оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною та необґрунтованою. В оскаржуваній постанові не зазначено спосіб, час та місце вчинення правопорушення, відсутня конкретика порушення Правил дорожнього руху, не вказано на якому саме перехресті водій створив перешкоди для пішоходів, в оскаржуваній постанові не зазначено прізвище пішоходів, якім нібито позивач створив перешкоди, крім того порушено встановлену законодавством процедуру проведення фіксації правопорушення, а також не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.06.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (виклику) учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлений про час та дату розгляду справи належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. В позовній заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності.
Від відповідача надійшов відзив, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
09 липня 2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Відповідно до змісту якої, позивач зазначав, що в оскаржуваній постанові зазначене місце скоєння адміністративного правопорушення - пр.. Миру 1/1, але розгляд справи відбувся не за цією адресою. Працівники поліції не зазначили в постанові прізвище пішоходів та не відбирали пояснень від нібито наявних на перехресті пішоходів.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений про час розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
04 червня 2024 року о 8 год. 20 хв. за адресою: м. Миколаїв, пр.. Миру,1/1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому рухались пішоходи не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Чим порушив п. 18.1 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Внаслідок цього, 04 червня 2024 року постановою інспектора Управління патрульної поліції Миколаївської області Сиволап В.В.., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 18.1 Правил дорожнього руху визначено: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за ненадання перевазі у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, та тягне за собою накладання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних до нього причин.
Із змісту постанови, вбачається, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований на спеціальний технічний прилад: Xiaomi YICarC am8a9c54, Motorola VB400.
При цьому, суду не надано відомостей про спеціальні прилади, а саме: чи знаходяться зазначені спеціальні прилади на балансі УПП в Миколаївській області, або Департаменту патрульної поліції де саме ці прилади були встановлені.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
У відповідності до п. 2 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Згідно п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
До протоколу про адміністративне правопорушення Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області долучено диск із відеозаписами, на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції № 474665, а також відеозапис зXiaomi YICarC am8a9c54, Motorola VB400. На вказаному відеозаписі, який триває декілька секунд та який сформовано за допомогою запису зображення з невідомого монітору, зафіксовано рух трьох автомобілів тому числі красного кольору, сірого кольору на якому неможливо розібрати через швидкий рух марку та номерні знаки яких візуально неможливо встановити. Враховуючи викладене, суд вважає, що вказаний доказ не є належним і допустимим у відповідності до положень КУпАП.
Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що із наданого відео не вбачається наявність будь - яких доказів порушення позивачем ПДР України, відео не містить наявність пішоходів, яких ніби- то не пропустив позивач. Так з файлу наданого суду відповідачем вбачається, що відео було зняте з автомобіля самого позивача, з іншого відео як зазначено у постанові вбачається порушення правил ПДР з боку позивача. Зазначене відео не містить факту здійснення ОСОБА_1 порушень правил ПДР України.
З матеріалів справи слідує, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою нагрудного відео реєстратора № 470576 та № 474665, долученим представником відповідача до відзиву на позовну заяву. Разом з тим зазначене відео не містить доказів наявності скоєного правопорушення, зафіксовано лише спілкування працівників поліції з позивачем.
Працівники поліції не зазначили у постанові прізвище пішоходів, яким позивач створював перешкоди. Пояснень від таких пішоходів працівники поліції не відбирали.
Тобто розгляд справи здійснений однобоко, без з'ясування всіх необхідних для вирішення справи обставин.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).
Проте, посилання в оскаржуваній постанові на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення, не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки не містить факту правопорушення з боку позивача.
Таким чином вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами.
В зв'язку із викладеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що притягненню його до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень (поліцейського).
На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.
Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Отже, суд повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.
Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали, зокрема оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не підтверджені неспростовними та достовірними доказами.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За результатом розгляду адміністративної справи позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а отже понесені позивачем судові витрати відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2310088 від 04.06.2024 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 .
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користьОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області, адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1;
Відповідач: Департамент патрульної поліції місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Єрнеста, 3. ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено 24.09.2024.
Суддя Г.С. Костюченко