Справа № 127/30971/24
Провадження 2-о/127/691/24
23 вересня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вохмінова О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
18.09.2024 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення -перебування доньки заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його утриманні.
Із заяви та доданих до неї документів вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 був зареєстрований 11.06.2017 року. Їх донька - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням суду від 02.11.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
Донька ОСОБА_6 зареєстрована та проживає з матір'ю. Заявник зареєстрований за іншою адресою і проживає окремо.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 добровільно надавав кошти на утримання дитини, тому із позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 не зверталась.
В іншому шлюбі у заявника народилось ще двоє дітей, тому ОСОБА_1 вважає, що має право на відстрочку від мобілізації як особа, яка утримує трьох неповнолітніх дітей.
ОСОБА_1 облікований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вид обліку: рядовий, сержантський і старшинський склад запасу. Звання - старший солдат. Військово-облікова спеціальність - електромонтер трансформаторних підстанцій і розподільних пристроїв. Не є таким, який має право на бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. Наявність права на відстрочку - до 29.09.2024 року.
У заяві, крім іншого, ОСОБА_1 зазначає, що на даний час ВОМТЦК та СП відмовляє в оформленні відстрочки під час мобілізації у зв'язку з тим, що він проживає окремо від дітей. Тому, з метою подальшого оформлення права на відстрочкувід призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що його донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на його утриманні.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, Сімейним кодексом України визначено зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч. 2 ст. 7 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.ч. 1, 2 ст. 181 СК України).
З матеріалів заяви та доданих документів вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, за домовленістю із ОСОБА_2 , надає кошти на утримання їх доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим виконує свій батьківський обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини (по вересень 2024 року включно).
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період в Україні настав з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжений Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено неодноразово.
Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, тому особливий період в Україні станом на день розгляду справи не припинений.
Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 17 Конституції України, зокрема, визначено: захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З довідки, виданої 01.04.2024 року за № 3434 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що вона видана на підставі протоколу засідання комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ВОМТЦКтаСП № 12 від 29.03.2024 року та що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Термін дії довідки 6 (шість) місяців.
Згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у ОСОБА_1 є право на відстрочку до 29.09.2024 року.
Рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу після 29.09.2024 року заявник ОСОБА_1 не надав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі про передання справи № 201/5972/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду звернув увагу на те, що у заявника із суб'єктом владних повноважень (якого заявник вказав зацікавленою особою) може виникнути спір, пов'язаний із доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про мету отримати таку відстрочку заявник вказав у своїй заяві). Такий спір не пов'язаний із виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов'язків заявника, їх виникненням, існуванням і припиненням. За предметом і можливими юридичними наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин. А отже, його не можна вирішити за правилами цивільного судочинства, як і не можна використовувати окреме провадження у такому судочинстві для вирішення спору в адміністративному суді.
Інакше кажучи, розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.
Крім того, якщо спір про право належить до юрисдикції адміністративного суду, то після виникнення спору із суб'єктом владних повноважень заявляти будь-які вимоги за правилами цивільного судочинства (і ще й в окремому провадженні) означає (а) розривати вирішення єдиного спору про право між судами різної юрисдикції та (б) визнавати, що для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства потрібно «створити» преюдиційні факти чи нововиявлені обставини у цивільному процесі.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також те, що встановлення факту перебування дитини на утриманні необхідне заявнику з метою вирішення подальшого спору про право із суб'єктом владних повноважень (ВОМТЦК та СП), суд дійшов висновку, що розгляд даної справи в порядку окремого провадження цивільного судочинства неможливий.
Частиною першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) передбачено право кожної особи звертатися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України ).
Згідно ч. 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особові немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
В порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), які випливають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, які виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства в тих випадках, коли відповідною нормою процесуального права визначено, що рішення такого спору належить саме до порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду (ч.2, ч. 4 ст. 186 ЦПК України).
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані із доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним права на відстрочку за мобілізацією, не пов'язаного із будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника із державою, отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 19 ч. 1, 186 ч. 1 п. 1, 258-260 ЦПК України,
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів відповідно до вимог ст. 354, ст. 355 ЦПК України.
Повне судове рішення складене 23 вересня 2024 року.
Суддя: