23 вересня 2024 року
м. Київ
справа №160/1872/21
адміністративне провадження № К/990/34275/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/1872/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1088к від 24 грудня 2020 року;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірах двох середньомісячних заробітних плат у сумі 42874,02 грн;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1088к від 24 грудня 2020 року. Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірах двох середньомісячних заробітних плат у сумі 42874,02 грн. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року задоволено частково апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, прийнято нову постанову. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1088 к від 24 грудня 2020 року. Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 21437,01 грн з врахуванням всіх необхідних платежів до бюджету, а в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №160/1872/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Справу №160/1872/21 у частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №160/1872/21 залишено без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №160/1872/21 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови та абзацу 4 його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 59 092,64 грн.»
06 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/1872/21. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання відповідача та те, що справа не є справою незначної складності, оскільки приміткою до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі, є прокурори.
Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання Дніпропетровської обласної прокуратури на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у справі, застосував до спірних правовідносин правові висновки, які викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №560/3971/19 щодо застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі №160/1872/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко