Справа № 240/32982/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
19 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000345/2 від 31.05.2023 року;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001910 від 31.05.2023 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено:
-визнано протиправними і скасовано рішення Волинської митниці №UA205140/2023/000345/2 від 31.05.2023 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001910 від 31.05.2023 року.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 (Україна) - надалі за текстом ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, та Gruplast Gruba Spolka Jawna (Польща) - надалі за текстом Gruplast, як постачальником, укладено контракт №20012016.
26 травня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та Gruplast укладено специфікацію № 208 до контракту № 20012016 від 20.01.2016 року. За даною специфікацією Gruplast зобов'язувався поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме стретч плівку з різними кількісно-якісно-технічними характеристиками на загальну суму 29 156,30 Євро (умови поставки: FCA Мінськ Мазовецький, Польща; умови оплати: відтермінування).
26 травня 2023 року компанією Gruplast здійснено відвантаження товару на користь ФОП ОСОБА_1 , за фактом чого було складено інвойс (фактуру) № FVEXP/0139/23, експортну декларацію № 23PL445010E1391610 та міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR).
29 травня 2023 року стороною позивача, з метою імпорту товару на територію України та за допомогою засобів електронного зв'язку, до Волинської митниці було подано митну декларацію № 23UA205140042074U9 на товар: "Стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет являє собою витягнуту (стрейч) плівку, яку виготовлено з одного хімічного матеріалу-поліетилену, питома густина плівки менше 0,94 г/см3, плівка недрукована прозора, синя, чорна. - Стретч плівка поліетиленова технічна 500/17/150% Артикул: GP500-17-ST - 8411 кг…».
Разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, ФОП ОСОБА_1 було надано наступні документи: декларацію митної вартості від 29.05.2023 року; контракт № 20012016 від 20.01.2016 року; додаткову угоду № 3 від 27.12.2018 року до контракту № 20012016 від 20.01.2016 року; додаткову угоду № 4 від 31.07.2019 року до контракту № 20012016 від 20.01.2016; специфікацію № 208 від 26.05.2023 року до контракту № 20012016 від 20.01.2016 року; прайс-лист б.н. від 22.05.2023 року; пакувальний лист від 26.05.2023 року; інвойс № FVEXP/0139/23 від 26.05.2023 року; документ країни відправлення № 23PL445010E1391610 від 26.05.2023 року; товарно-транспортна накладна CMR від 26.05.2023 року; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AS 0620109 від 26.05.2023 року; довідку ро транспортні витрати № 29052023-6 від 29.05.2023 року; калькуляцію танспортних витрат згідно до довідки № 29052023-6 від 29.05.2023 року.
Для визначення митної вартості товару, що імпортувався на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості-за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), митна вартість вказана 29776,30 євро.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
Декларантом на вимогу митниці до митної декларації надано додаткові документи та пояснення.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000345/2 від 31.05.2023 року, а саме вирішено здійснити коригування на рівні 1,65 доларів США/кг за МД № UA205140/2023/30069 від 17.04.2023 року (всього 34944,46 євро).
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001910 від 31.05.2023 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення-вконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4 якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
З матеріалів справи встановлено, що з метою належного митного оформлення товару позивач 29.05.2023 подав відповідачу митну декларацію №UA205140/2023/001910 від 31.05.2023 року, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний-за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.
Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, оскільки визначено розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах.
Зокрема, в обгрунтування своєї позиції, контролюючим органом зазначено, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю за кодами: 105-2 - "Контроль правильності визначення митної вартості", 106-2 - "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", 202-1 - "Проведення часткового огляду з розкриттям до 20% пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД 23UA205140042074U9 від 29.05.2023 року, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
-відповідно до п.9.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2016№20012016 контракт є чинним до 31 грудня 2018р, документа, який підтверджує актуальність даного контракту не подано до митного оформлення;
-згідно п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2016 №20012016 оплата за товар проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження товару, що суперечить умовам оплати, зазначеним в рахунку-фактурі від 26.05.2023 № FVEXP/0139/23 - термін оплати до 02.06.2023; банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення;
-відповідно до рахунка-фактури від 26.05.2023 №FVEXP/0139/23 вартість товару становить 29 156,3 євро, курс EUR/PLN - 4.5030, в перерахунку вартість становить 131 290,82 злотих (29 156,3євро*4,5030), що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2023 № 23PL445010E1391610 -134930.
Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2018 року між ФОП ОСОБА_1 та Gruplast укладено додаткову угоду № 3 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, відповідно до якої п.9.5 розділу 9 діючого контракту викладено в новій редакції, а саме: "9.5. Контракт є чинним до 31 грудня 2020 року".
31.07.2019 між позивачем та Gruplast укладено додаткову угоду № 4 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, якою доповнено пункт 9.5 розділу 9 діючого контракту абзацом наступної редакції: "Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про відсутність в неї наміру продовжувати його дію, договір вважаються продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах".
Отже, контракт було укладено 20.01.2016 та з урахуванням додаткової угоди № 3, його дія закінчувалась 31.12.2020. Тобто, загальний строк дії контракту склав 4 роки, 11 місяців, 12 днів (20.01.2016 - 31.12.2020). З урахуванням додаткової угоди № 4, дія контракту була продовжена на 4 роки, 11 місяців, 12 днів до 12.12.2025 року (01.01.2021 - 12.12.2025).
Додаткову угоду № 3 до контракту № 20012016 від 20.01.2016 та додаткову угоду № 4 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, позивачем було подано митному органу разом з митною декларацією.
Таким чином, вказана Волинською митницею розбіжність, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи та жодним чином не впливає на митну вартість товару.
Стосовно доводів відповідача про розбіжність в рахунку-фактурі та договорі, судом першої інстанції встановлено наступне.
Пунктом 3.1 контракту №20012016 від 20.01.2016 визначено умови оплати за товар, а саме: оплата товару проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження товару постачальником. Форма оплати товару визначається усною домовленістю сторін.
Відповідно до п.1.1 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Кожне замовлення укладається у формі специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. У кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
До митного оформлення декларантом подано рахунок-фактуру (інвойс) №FVEXP/0139/23 від 26.05.2023, де зазначена сума, яка підлягає сплаті - 29494,65 Євро та термін сплати - 02.06.2023.
Специфікацією №208 від 26.05.2023 до контракту №20012016 від 20.01.2016 сторони домовились про поставку товару, загальною вартістю 29494,65 Євро, а також визначили умови оплати: відтермінування товару.
Отже, сторони погодили конкретний перелік товару та умови оплати у специфікації до договору №208 від 26.05.2023, яка є його невід'ємною частиною, що повністю узгоджується із умовами контракту №20012016 від 20.01.2016, а тому відсутні розбіжності, на яких наголошував відповідач.
Також, причиною витребування додаткових документів була виявлена розбіжність, а саме: відповідно до рахунка-фактури від 26.05.2023 №FVEXP/0139/23 вартість товару становить 29 156,3 євро, курс EUR/PLN - 4.5030, в перерахунку вартість становить 131 290,82 злотих (29 156,3євро*4,5030), що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2023 № 23PL445010E1391610 -134930.
Варто звернути увагу, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
При цьому, у митній декларації країни відправлення № 23PL445010E1391546 від 26.05.2023 - сума в 136495 злотих є статистичною вартістю (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурною вартістю експортованих товарів.
Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
Отже, експортна декларація не підтверджує митну вартість товару, а є лише додатковим документом, який за бажанням декларанта може надаватись до митного органу для підтвердження обставин купівлі товару, що декларується й зазначена у ній статистична вартість товару не є фактурною вартістю експортованих товарів, а тому митним органом вона не може використовуватись для порівняння та встановлення відповідності між нею та заявленою митною вартістю товару.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що під час митного оформлення декларантом було надано достатньо документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, будь-які розбіжності відсутні.
В той же час, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.
Між тим, 30 травня 2023 року ФОП ОСОБА_1 , з метою виконання зобов'язання, покладеного на нього відповідачем, надав останньому лист-пояснення № 3005-7 та № 3005-10 з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме: лист - пояснення щодо співпраці від 29.05.2023 року; переклад прайс-листа від 22.05.2023 року; повідомлення IE599 - підтвердження вивозу від 26.05.2023 року; витяг ICIS про відображення річних коливань цін на поліетилен від 05.05.2023 року.
У поясненнях декларант, серед іншого, повідомив, що числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення №23РІА45010Е1391610 від 26.05.2023 - 134930 - статистична вартість у національній валюті країни виробника (постачальника) - польських злотих, по курсу 4,62780, що відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 26.05.2023 FVEXP/0139/23- 29156,30 євро. Дана інформація наявна у повідомленні ІЕ599 - підтвердження вивозу від 26.05.2023 року.
У специфікації термін відтермінування не вказується, так як відповідно до умов фактури № FVEXP/0139/23 від 26.05.2023 року зазначено відтермінування оплати до 02.06.2023 року.
Отже, декларант повідомив митний орган, що відсутні будь-які розбіжності у первинно поданих разом з митною декларацією документах.
Таким чином, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Гонтарук В. М.