23 вересня 2024 рокусправа № 380/3199/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулися до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачам - батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам - батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
Ухвалою від 15.02.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є батьками померлого військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 27.02.2022 № 56-ос молодший сержант ОСОБА_3 зарахований на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до списку особового складу загону на всі види забезпечення та виключений зі складу оперативного резерву 1 черги НОМЕР_3 прикордонного загону. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 06.07.2023 № 773-ос сержант ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 31/2023 від 03.07.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті не встановлена через гниття. Позивачі вважають, що ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) з порушенням норм законодавства здійснено виплати належні їм у зв'язку із загибеллю сина, а саме не виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, що підтверджується наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 06.07.2023 № 773-ос, особистими картками грошового забезпечення за 2022, 2023 рік та листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2023 № 33/20061-23-Вих.
15.07.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що розділом V наказу МВС № 558 від 25.06.2018 (у редакції від 09.08.2019, яка була чинна на дату смерті ОСОБА_3 ) "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (Наказ № 558) визначений порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби. Так, пунктом 6 визначено порядок та умови виплати, що здійснюються сім'ям військовослужбовців, які оголошені померлими (загиблими), захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх; підпункт 1 зазначеного пункту зазначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі). Таким чином, відповідно до вищезазначеного виплата компенсації за невикористані дні відпустки загиблого ОСОБА_3 на дату смерті Інструкцією № 558 не передбачено.
Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.02.2022 № 56-ос ОСОБА_3 зарахований на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до списку особового складу загону.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.07.2023 № 773-ос сержант ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
27.11.2023 представник позивачів звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, у якому, серед іншого, просив вирішити питання передачі членам сім'ї померлого виплат належних, але не отриманих ОСОБА_3 до дня смерті, зокрема посадові оклади, оклади за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період із лютого по липень 2023 року, а також вирішити питання виплати зазначеним особам одноразових видів грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у ОСОБА_3 до дня його смерті (допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористані дні відпусток за 2022 та 2023 роки).
Листом від 06.12.2023 № 33/20061-23-Вих ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив представника позивача, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки загиблого ОСОБА_3 на дату смерті Інструкцією № 558 не передбачено.
Позивачі, не погодившись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати грошової компенсації щорічної основної відпустки військовослужбовця за 2022-2023 роки, яка належала, але не виплачена, їх покійному сину ОСОБА_3 , звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 17ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
За правилами п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України".
За визначенням статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Стаття 1 Закону України "Про оборону України" визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини відпустки, право на яку військовослужбовці набувають за період проходження ними військової служби.
Згідно із п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Аналогічна правова норма міститься у ч. 1ст. 24 Закону України "Про відпустки", якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання виплати членам сім'ї померлого військовослужбовця компенсації за не використані дні відпусток, що не були одержані ним за життя, не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч. 5 ст. 83 КЗпП України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Крім того, згідно п. 1 глави 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 558 від 25.06.2018, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Із матеріалів справи суд встановив, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , який, як не заперечує відповідач, не використав основну відпустку за 2022 - 2023 роки.
Відтак, суд вважає, що позивачі мають право на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, яка належала, але не виплачена, їх сину ОСОБА_3 .
За наведених обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачам грошової компенсації щорічної основної відпустки померлого військовослужбовця, відтак, порушене право позивачів підлягає захисту шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачам таку компенсацію.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, розподіл судових витрат суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової компенсації щорічної основної відпустки військовослужбовця за 2022-2023 роки, яка належала, але не виплачена, їх померлому сину ОСОБА_3 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_7 ; АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію щорічної основної відпустки військовослужбовця за 2022-2023 роки, яка належала, але не виплачена, їх померлому сину ОСОБА_3 , виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна