20 вересня 2024 року Київ Справа №320/25901/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 01.01.2004 по 04.05.2020, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2023.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 01.01.2004 по 04.05.2020, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2023 року.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначив про протиправність відмови відповідача щодо зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 04.05.2020 в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику протитуберкульозному закладу охорони здоров'я.
10.08.2023, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв'язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.
17.08.2023 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.
Ухвалою суду від 15.09.2023 відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав відсутність підстав для зарахування стажу в пільговому розрахунку, оскільки такий розрахунок може бути застосовано для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
29.11.2023 до суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача про те, що положення статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються лише до страхового страху відпрацьованого до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є необґрунтованими, оскільки згідно п.16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Отже, враховуючи те, що стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, слід дійти висновку про наявність у відповідача обов'язку зарахувати вказаний стаж роботи позивача у подвійному розмірі.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер" видано довідку від 17.06.2020 №21, згідно з якою ОСОБА_1 працювала в КНП КОР "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер" на посадах середнього медичного персоналу з 11.06.2004 по 04.05.2020.
Позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із заявою від 23.05.2023 про перерахунок пенсії позивачу з урахуванням кратності за весь період згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 16.06.2023 відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, в обґрунтування чого вказано, що чинним законодавством не передбачено можливості зарахування періоду роботи у протитуберкульозних закладах до стажу роботи в подвійному розмірі з 01.01.2004.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Водночас, суд звертає увагу, що законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.
Відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
При цьому, вік позивача в даному випадку не є спірним, а також відсутній спір між сторонами щодо перебування позивача на посадах у закладі охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст.55 Закону №1788-ХІІ. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Згідно статтею 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 №909 відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Статтею 7 Закону №1645-III визначено, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому порядку на приватній власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала в КНП КОР "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер" на посадах середнього медичного персоналу з 11.06.2004 по 01.05.2020.
Відповідачем не спростовано факт віднесення КНП КОР "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер" до закладу охорони здоров'я, робота в якому, зокрема на посадах середнього медичного персоналу, дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі. Так, пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не містить положень, аналогічних статті 60 Закону №1788-XII.
Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону №1788-XII є чинною. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує приписи статті 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню в цій справі.
Також, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 був прийнятий раніше за Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Суд наголошує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне здійснення органом Пенсійного фонду України розрахунків пенсії та неповне проведення пенсійним органом перевірок документів, тому звернення позивача із перерахунком пенсії, шляхом зарахування у подвійному розмірі періодів роботі у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров'я здійснено не у зв'язку з виникненням, у нього права на розрахунок нового розміру пенсії, а з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача має бути здійснений з дати призначення пенсії, тобто з 01.05.2023, оскільки право позивача на пенсію у розмірі, обрахованому з урахуванням подвійного страхового стажу спірних періодів, порушене відповідачем з моменту призначення пенсії.
За таких обставин, доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді посадах середнього медичного персоналу КНП КОР "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер" з 11.06.2004 (дати прийняття) по 04.05.2020 (дати звільнення), суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, відповідно, підлягає задоволенню похідна позовна вимога в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.06.2004 по 04.05.2020, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2023, підлягають до задоволення.
При цьому, позовні вимоги за період з 01.01.2004 по 10.06.2004 (включно) задоволенню не підлягають, оскільки як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 наказом від 09.06.2004 №68к була з 11.06.2004 тільки прийнята до КНП КОР "Білоцерківський протитуберкульозний диспансер", а до цього в цьому медичному закладі не працювала.
Вимога про зобов'язання "виплачувати пенсію", є передчасною (заявленою на майбутнє), а отже спір в цій частині фактично не існує, а тому не підлягає судовому захисту.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 805,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 11.06.2004 по 04.05.2020, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 11.06.2004 по 04.05.2020, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2023 року.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 805,20 грн (вісімсот п'ять грн. 20 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.