23.09.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/666/24
Провадження № 1-кп/533/93/24
23 вересня 2024 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козельщина Полтавської області кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024170520000340 від 26.05.2024 відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козельщина Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , водій-радіотелефоніст 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, у військовому званні солдат, освіта професійно-технічна, одруженого, учасника бойових дій, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
25.05.2024 року близько 15 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_4 разом з потерпілим ОСОБА_6 , перебуваючи на законних підставах на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого являється ОСОБА_7 .
У цей час, на ґрунті особистої неприязності, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 стався конфлікт, у ході якого у обвинуваченого ОСОБА_4 виник умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а саме реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почергово, наніс два удари правою та лівою рукою зжатою у кулак в ліву та праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок яких останній впав на землю. Після цього, обвинувачений ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні та протиправні дії, завдав декілька ударів ногами по тулубу та один удар долонею правої руки в область голови потерпілого ОСОБА_6 , який лежав на землі.
Внаслідок умисних та протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно висновку експерта потерпілому ОСОБА_6 спричинені наступні тілесні ушкодження:
• закрита травма черевної порожнини: травматичний розрив нижнього полюсу селезінки з відривом судинної ніжки (з послідуючим видаленням селезінки), який ускладнився гемоперитонеумом та геморагічним шоком ІІ ст., які за ступенем тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя);
• закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; множинні гематоми голови, обличчя, рук і ніг; забою грудної клітини, забою нирок, численних гематом грудної клітини і поперекової області, які за ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що СПРИЧИНИЛИ короткочасний розлад здоров'я;
• саден волосистої частини голови, обличчя і грудної клітини, які за ступнем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів, можливо в указаний термін і при вказаних обставинах у постанові і даних медичної документації.
Тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 не характерні для утворення при падінні з висоти власного зросту, про що свідчить їх кількість.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі обвинувачення та не заперечував фактичні обставини, які встановлені судом у мотивувальній частині вироку.
Потерпілий ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
У зв'язку з тим, що обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення та обставини вчинення кримінального правопорушення визнав повністю, обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, суд за згодою прокурора, обвинуваченого та захисника, у порядку визначеному ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням наявних доказів щодо процесуальних витрат, речових доказів, а також дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.
Отже, оцінивши сукупність досліджених доказів, керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними і достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_4 у межах пред'явленого обвинувачення винним в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та такому, що спричинило втрату органу у потерпілого ОСОБА_6 і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України.
Вирішуючи питання про покарання обвинуваченого, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння органу досудового слідства в розкритті кримінального правопорушення та відшкодування шкоди потерпілому у розмірі 9 600,00 грн.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого органом досудового слідства не встановлено.
При цьому, суд не може визнати в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому, а саме вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, оскільки пред'явлене йому обвинувачення посилання на таку обставину не містить, тому вихід же за межі обвинувачення в цій частині мав би ознаки погіршення становища обвинуваченого, що прямо заборонено вимогами кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що потерпілий не заявляв претензій матеріального характеру. Суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття.
При призначенні покарання суд також враховує висновки, викладені у досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства є середніми, що свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Суд звертає увагу на те, що висновки викладені у досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, мають рекомендаційний характер та не є визначальними та категоричними для врахування при призначенні обвинуваченому покарання, а отже суд при призначенні покарання обвинуваченому враховує у сукупності як висновки досудової доповіді, так і обставини, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Отже, з врахуванням викладеного та положень ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України, які передбачають, що покарання має наметі не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, а також запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, наявність декількох пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючої обставини, думку прокурора, який в судовому засіданні прохав призначити обвинуваченому реальну міру покарання, думку захисника, який в судовому засіданні прохав призначити обвинуваченому покарання яке непов'язане з реальним відбуттям, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, за необхідне призначити обвинуваченому реальну міру покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального покарання, особу винного, умови його життя, мету та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, тому приходить до висновку про можливість застосування до основного виду покарання ст. 69 КК України та призначення покарання обвинуваченому нижче нижчої межі, ніж передбачена в санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Цивільні позови по справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, процесуальні витрати пов'язані із залученням експертів у справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Окрім цього, підлягають скасуванню заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту речових доказів, які накладені ухвалами Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 травня 2024 року та 14 червня 2024 року.
Також, з метою виконання вироку суду, запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити у вигляді домашнього арешту в нічний час.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368-374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, поклавши на нього обов'язки:
- не відлучатися з місця проживання: АДРЕСА_2 в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин;
- прибувати до суду за викликом;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного затримання.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту речових доказів, які накладені відповідно до ухвал Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 травня 2024 року та 14 червня 2024 року - скасувати.
Стягнути із ОСОБА_4 на корист ь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1 514,56 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 56 копійок) (а.с.88).
Речові докази, які знаходяться в кімнаті речових доказів СПД №1 ВП № 2 КРУП ГУНП в Полтавській області, а саме:
- шорти темного кольору в клітку та футболку червоного кольору - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- кросівки чорного кольору, штани спортивні чорного кольору, толстовка зеленого кольору - повернути ОСОБА_4 ;
- ніж в чохлі чорного кольору - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду впродовж 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Козельщинський районний суд Полтавської області, а обвинуваченому в той же строк з моменту його отримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1