Справа № 369/2405/24
Провадження № 2/369/4137/24
Іменем України
03.06.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2405/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2023 року близько 18 години 35 хвилин в Київській області, Фастівський район, с. Тарасівка, по вулиці Дубинчук,41, водій ОСОБА_2 керував автомобілем RENAULT LOGAN д.н.з НОМЕР_1 , залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем потерпілого ОСОБА_1 . TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 , який рухався попереду та зупинився. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 матеріальні збитки.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.09.2023 року по справі №369/13007/23 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до полісу обов'язкового страхування з лімітом відповідальності 160 000 грн, розмір франшизи - 1 500 грн.
Відповідно до даних ремонтної калькуляції від 09.08.2023 року № 120538780, вартість ремонту автомобіля TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 складає 78 621,82грн., вирахування зношених частин (НЗС) 70% складає 43 037,97грн.. Загальна сума (після вирахувань) складає 35 583,85грн. На підставі п.36.2. ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», експертиза за результатами проведеного огляду пошкодженого майна не проводилась, оскільки страховик та потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.
Платіжним дорученням №107266 від 18.08.2023 року, ПрАТ «СК «УНІКА» було здійснено суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи (1500,00грн.) на суму 34 083,85грн.
Разом з тим, виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для повного відновлення автомобіля марки TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 , у зв'язку з чим, 07.11.2023 року, сторона позивача звернулась з письмовою вимогою до ОСОБА_2 , в якій просила виконати свої зобов'язання та здійснити доплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_1 у розмірі 44 537,97грн., у 10-денний строк, з моменту отримання даної вимоги. Однак, дану вимогу Відповідачем станом на 05.02.2024 року з невідомих причин отримано не було, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
На підставі вище наведеного, позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 44 537,97 грн. (сорок чотири тисячі п'ятдесят тридцять сім гривень 97 коп.), що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та понесені судові витрати.
20.02.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощено позовного провадження з викликом сторін.
03.06.2024 року позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник позивача через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
03.06.2024 року відповідач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву. у якій вказав, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 21.07.2023 року близько 18 години 35 хвилин в Київській області, Фастівський район, с. Тарасівка, по вулиці Дубинчук,41, водій ОСОБА_2 керував автомобілем RENAULT LOGAN д.н.з НОМЕР_1 , залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем потерпілого ОСОБА_1 . TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 , який рухався попереду та зупинився. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1 матеріальні збитки.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.09.2023 року по справі №369/13007/23 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 1166 ЦК України відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до полісу обов'язкового страхування з лімітом відповідальності 160 000 грн, розмір франшизи - 1 500 грн.
Відповідно до даних ремонтної калькуляції від 09.08.2023 року № 120538780, вартість ремонту автомобіля TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 складає 78 621,82грн., вирахування зношених частин (НЗС) 70% складає 43 037,97грн.. Загальна сума (після вирахувань) складає 35 583,85грн. На підставі п.36.2. ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», експертиза за результатами проведеного огляду пошкодженого майна не проводилась, оскільки страховик та потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.
Платіжним дорученням №107266 від 18.08.2023 року, ПрАТ «СК «УНІКА» було здійснено суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи (1500,00грн.) на суму 34 083,85грн.
Разом з тим, виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для повного відновлення автомобіля марки TOYOTA AVENSIS д.н.з НОМЕР_2 .
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні правові висновки було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.10.2019 року у справі № 337/1673/16-ц та постанові від 20.06.2019 року у справі № 362/5422/15.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, на підставі ст.1194 ЦК України винна особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи зобов'язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки позивач звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди.
Стороною відповідача позовні вимоги визнанні у повному обсязі.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити доплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_1 у розмірі 44 537,97 грн.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов'язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 30/10/2023 від 30.10.2023 року, яким передбачена фіксована сума гонорару - 15000,00 грн. та порядок розрахунку.
Крім того надано акт від 06.02.2024 року за послуги адвоката за виконанні роботи по договору про надання правової допомоги № 30/10/2023 від 30.10.2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 30.10.2023 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 5000,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів судових витрат на правничу допомогу потрібно відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень за подання позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем визнано позов, суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 відсотків судового збору в розмірі 605,60 грн.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 605,60 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі - 44537 (сорок чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 97 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. та 50% суми судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., сплаченого за подання позову (Квитанція № 0.0.3453146613.1 від 06.02.2024 року).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23.09.2024 року.
Суддя А.В. Янченко