Справа № 369/12923/21
Провадження № 2/369/332/24
22.08.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
за участю секретаря Херенковій К.К.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/12923/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Київоблгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати наказ АТ «Київоблгаз» від 26 серпня 2021 року № 2968- о/с про припинення трудового договору з 27 серпня 2021 року із ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді водія в Кагарлицькому відділенні АТ «Київоблгаз» Рокитнянської дільниці Аварійно-диспетчерської служби; стягнути з АТ «Київоблгаз» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; стягнути з АТ «Київоблгаз» на користь ОСОБА_1 50 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 березня 1985 року наказом № 34 ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія ПАТ «Київоблгаз» Кагарлицької філії Експлуатації газового господарства Рокитнянської дільниці Аварійно- диспечерської служби «104». 26 серпня 2021 року наказом директора Кагарлицької філії Експлуатації газового господарства Рокитнянської дільниці позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. На початку червня 2021 року з письмового повідомлення № 133 від 15 червня 2021 року від начальника Кагарлицького відділення АТ «Київоблгаз» позивач дізнався, що згідно результатів періодичного медогляду в ТОВ «Медичний центр «Рось» (розташоване в м. Біла Церква Київської області), позивачу протипоказана робота водієм аварійно-диспетчерської служби газового господарства за станом здоров'я. У довідці № 1 від 20 березня 2021 року було зазначено, що періодичний медогляд в ТОВ «Медичний центр «Рось», позивач проходив 20 березня 2021 року. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у ТОВ «Медичний центр «Рось» 20 березня 2021 року позивач не перебував. Позивач не хворіє на хвороби, які позбавляють його працювати водієм в Кагарлицькому відділенні АТ «Київоблгаз» (смт. Рокитне). Позивач повідомляє, що 20 березня 2021 року періодичний медогляд в ТОВ «Медичний центр «Рось» він не проходив та довідка, яка позбавляє позивача права працювати на посаді у зазначеному підрозділі АТ «Київоблгаз» йому невідома. Довідка № 1 від 20 березня 2021 року має ознаки підроблення. Крім того, у червні 2021 року позивачем був пройдений огляд в КНП «Рокитнянська ЦРЛ» та видано довідку, згідно якої на зазначені хвороби позивач не хворіє.
Внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач залишився у даний дуже складний час без роботи, у зв'язку з чим зазнав сильних душевних страждань. На ґрунті цього різко погіршився стан його здоров'я. Було порушено звичайний уклад життя позивача і йому доводиться докладати багато зусиль для відновлення свого порушеного права, що також негативно позначилось на його емоційному стані. У зв'язку із зменшенням доходів позивача йому доводиться позичати гроші у знайомих, щоб оплатити послуги юриста та забезпечити своє існування, що принижує честь і гідність позивача та впливає на стосунки з оточуючими людьми. Пропрацювавши 36 роки в АТ «Київоблгаз» позивач не мав жодних дисциплінарних стягнень, були тільки відзнаки і йому ніколи не приходила думка, що він втратить роботу таким чином, тобто, його незаконно звільнять і йому доведеться через суд відновлювати своє порушене право.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2021 року справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвалою Оболонського районнного суду міста Києва від 17 червня 2022 року справу за підсудністю передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
28 липня 2022 року матеріали позовної заяви надійшли до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року у складі судді Ковальчук Л.М. прийнято справу до провадження та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження.
У відзиві на позовну заяву АТ «Київоблгаз» зазначає, що медогляд відбувся в спеціалізованій медичній установі з дотриманням Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України 21 травня 2007 року №246. Дата на довідці №1 від 20 березня 2021 року ТОВ «Медичний центр «Рось» свідчить про дату складання, а не про дату проходження медогляду. Тому ОСОБА_1 невірно трактує дату їй складання, як дату проходження комісії. Відсторонення від роботи відбулося належним чином для забезпечення життя і здоров'я працівників АТ «Київоблгаз» з метою уникнення можливих нещасних випадків через діагноз ОСОБА_1 - з виплатою 2/3 окладу. АТ «Київоблгаз» переймалося долею позивача, пропонуючи йому інші посади, забезпечити роботою. 25 серпня 2021 року зборами Ради голів профкомів Первинної профспілкової організації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» надано згоду на звільнення ОСОБА_1 . ОСОБА_1 був присутній на зазначених зборах.
Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_3 щодо повторного автоматичного розподілу справи від 10 жовтня 2023 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2023 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 04 березня 1985 року наказом № 34 ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія ПАТ «Київоблгаз» Кагарлицької філії Експлуатації газового господарства Рокитнянської дільниці Аварійно- диспечерської служби «104» (а.с.19, Т.1).
Наказом АТ «Оператор газорозподільних систем «Київоблгаз» № 1231 від 08 квітня 2021 року встановлено простій з 11.04.2021 ОСОБА_1 , водію автотранспортних засобів (спецтранспорт) автотранспортної служби. Дозволено ОСОБА_1 залишатися вдома та дотримуватися умов карантину. Оплату праці під час простою здійснювати у розмірі 2/3 тарифної ставки встановлених розрядів (окладів) у відповідності до ст. 113 КЗпП України (а.с.26, Т.1).
Листом від 07 червня 2021 року № ЗГ-7504-81001-0021 повідомлено ОСОБА_1 , що за результатами періодичного медогляду в ТОВ «Медичний центр «Рось» йому протипоказана робота водієм аварійно-диспетчерської служби газового господарства за станом здоров'я. Встановлений діагноз: IXC. а/кардіосклероз, АГ ІІ ст. Сно. (копія медичної довідки № 1 від 20.03.2021 р додається). З метою визначення виду робіт, які позивач може виконувати, та їх відповідності наявним вакансіям Кагарлицьке відділення АТ «Київоблгаз» направило його на повторний медогляд.
Відповідно до висновків повторного медогляду та рішення медико-санітарної експертної комісії «Медичного центру «Рось», враховуючи наявні вакансії Кагарлицького відділення АТ «Київоблгаз» (Рокитнянська дільниця) ОСОБА_1 запропоновано переведення на будь-яку із зазначених посад: слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування групи припинення та відновлення розподілу природного газу служби експлуатації систем газопостачання; слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів групи експлуатації мереж служби експлуатації систем газопостачання.
25 серпня 2021 року були проведені збори Ради голів профкомів Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», оформлені Протоколом №8. На зборах виступив по суті питання порядку денного: ОСОБА_1 , який повідомив, що має сумнів щодо справжності медичного заключення МЦ «Рось» та заявив, що буде оскаржувати даний висновок в суді. ОСОБА_1 наполягав, що може і хоче працювати водієм. На зборах було постановлено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади водія автотранспортних засобів.
Відповідно до п. 2 ст. 40, ст. 43 КЗпП (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи), було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади водія автотранспортних засобів.
26 серпня 2021 року наказом начальника Кагарлицької філії Експлуатації газового господарства Рокитнянської дільниці Голяку А.М. було звільнено з займаної посади 27 серпня 2021 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, п.2 ст. 40 КЗпП України), (медична довідка ТОВ «Медичний центр «Рось» № 1 від 20.03.2021) (а.с.28, Т.1).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Відповідно до стаття 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.
Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.
Безперечно, встановлена працівникові група інвалідності свідчить про обмеження чи втрату ним працездатності. Однак не кожне обмеження чи втрата працездатності можуть призвести до невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі. Існує безліч посад чи робіт, які можуть успішно виконувати працівники, яким установлено групу інвалідності. Крім того, такі працівники можуть виконувати попередні роботи в спеціальних умовах праці. Разом з тим із певними захворюваннями працівники, яким не встановлено групи інвалідності, постійно чи протягом певного часу не можуть виконувати покладені на них трудові обов'язки внаслідок свого стану здоров'я.
Слід зазначити, що статтею 170 КЗпП на роботодавця покладено обов'язок перевести працівників, які за станом здоров'я потребують надання іншої, легшої роботи, на таку роботу за їх згодою та відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку. Крім того, відповідно до частини другої статті 40 КЗпП звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП допускається за умови, що працівника, стосовно якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров'я.
Разом з тим слід наголосити, що, покладаючи на роботодавця обов'язок стосовно переведення працівників на іншу, легшу роботу, вказані законодавчі норми не вимагають від нього створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я. Водночас законодавством передбачено сплату на рахунок Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів у межах установленої для підприємства квоти.
Статтею 43 Конституції України в Україні заборонено застосовувати примусову працю. Тобто роботодавець може виконати свій обов'язок, перевівши інваліда на іншу, легшу роботу, лише якщо є згода такого працівника. Саме те, що працівник-інвалід не дав згоди на переведення на запропоновану роботодавцем іншу, легшу роботу, й може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказує на те, що його незаконно звільнили з роботи, оскільки він за станом здоров'я може працювати на посаді водія ПАТ «Київоблгаз».
Разом з тим, у медичній довідці № 1 від 20 березня 2021 року зазначено, що за результатами періодичного медогляду в ТОВ «Медичний центр «Рось» позивачу протипоказана робота водієм аварійно-диспетчерської служби газового господарства за станом здоров'я.
Позивач заперечує проходження ним огляду у березні 2021 року, вказуючи, що довідка є підробленою. ОСОБА_1 вказує на те, що у червні 2021 року він пройшов огляд в КНП «Рокитнянська ЦРЛ» та йому було видано довідку, згідно якої позивач не хворіє.
На спростування вказаних доводів позивача відповідач надав суду відповідь КНП Рокитянської селищної ради «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» від 06 серпня 2021 року, в якій зазначено, що довідка від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 щодо проведеного медичного огляду Рокитнянською БЛ не видавалася.
ОСОБА_1 також вказує на те, що не була надана згода профспілкової організації на його звільнення.
За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.
У матеріалах справи міститься Протокол №8 від 25 серпня 2021 року зборів Ради голів профкомів Первинної профспілкової організації ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», на яких було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів.
Судом також встановлено, що відповідач сприяв позивачу у залишенні на роботі, пропонував йому посади, які не протипоказані за станом здоров'я.
Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти (за винятком випадків, коли із відповідних норм законодавства випливає обов'язок власника звільнити працівника).
Так, власник не може залишити працівника на попередній роботі, яка відповідно до медичного висновку протипоказана йому за станом здоров'я, і за відсутності згоди працівника на переведення зобов'язаний звільнити його на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Враховуючи те, що доводи позивача щодо незаконності його звільнення з посади спростовуються матеріалами справи, відсутні підстави для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 40, 51, 170, 252 КЗпП України, ст. 2, 4, 12, 76-83, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Київоблгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.
Суддя: І. О. Фінагеєва