Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа№354/674/15-ц
провадження № 61-14693св23
02 вересня 2015 року Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, не приймалося у встановленому законом порядку, а було підроблене, самостійно складено сільським головою, що встановлено за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 364, частиною першою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.
Вказував, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 видано незаконно на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року. Будь-яке рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га Поляницька сільська рада не приймала, він із заявою про затвердження проєкту землеустрою на розгляд сесії сільської ради не звертався, на розгляд ради таке питання не вносилося.
Передана відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 32 виділ 1 Поляницького лісництва.
У 2004 році ОСОБА_1 спірну земельну ділянку відчужив ОСОБА_2 , який у 2006 році продав її Товариству з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім» (далі - ТОВ «Новекс Дім»), яке на даний час є кінцевим власником.
Зазначав, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у справі № 1-6/11 цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.
Посилаючись на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт про право власності, встановлена судовим рішенням, прокурор просив поновити строки позовної давності;
- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 16 жовтня 2002 року серії IV-ІФ № 028109, виданий ОСОБА_1 ;
- витребувати у ТОВ «Новекс Дім» земельну ділянку з чужого незаконного володіння у власність держави.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Витребувано у ТОВ «Новекс Дім» земельну ділянку, площею 0,2500 га, без кадастрового номеру, розташовану в с. Поляниця, участок Прохідний, право власності на яку посвідчується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2006 року, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., зареєстрованого в реєстрі за номером 5994, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що надання у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог законодавства. Вилучення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки у передбаченому законом порядку не здійснювалася, як і її передача органом місцевого самоврядування у приватну власність відповідачу, а тому рішення Поляницької сільської ради від 11 жовтня 2002 року № 36 і державний акт не відповідають положенням законодавства. Доказів дотримання вимог законодавства при вилученні спірної земельної ділянки у постійного користувача і передачі її у приватну власність відповідачі не надали. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, суд зробив висновок про наявність підстав для її витребування відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України. Суд вважав, що витребування спірної земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним державного акта, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Суд також зазначив про те, що правовідносини, що лежать в основі цього спору не є господарськими відносинами у розумінні статті 3 ГК України, оскільки вимоги про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки від ТОВ «Новекс Дім» нерозривно пов'язані між собою. Судовий розгляд окремо вказаних позовних вимог за правилами різного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
Що застосування позовної давності, суд зазначив, що заяви про її застосування зробили Поляницька сільська рада і представник ОСОБА_1 до яких у задоволенні позову відмовлено. Щодо вимоги про витребування земельної ділянки, ТОВ «Новекс Дім» заяви про застосування позовної давності не подавало.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 і Поляницької сільської ради залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановою від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу представника ТОВ «Новекс Дім» - адвоката Міли-Полякова Д. П. задовольнив.
Касаційні скарги Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С. задовольнив частково.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ТОВ «Новекс Дім», треті особи: ДП «Ворохтянське лісове господарство», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки - скасував. Провадження у справі № 354/674/15-ц у частині позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ТОВ «Новекс Дім», треті особи: ДП «Ворохтянське лісове господарство», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, закрив.
Повідомив заступника прокурора Івано-Франківської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки, віднесений до юрисдикції господарського суду.
Не можу погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду щодо закриття провадження у цій справі в частині вимог з наступних міркувань.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки, щодо визначення предметної підсудності справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 200/14342/18 (провадження № 14-45цс21), від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20 (провадження № 12-27гс21), від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та інші).
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19).
У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.
У цій справі предметом спору є земельна ділянка, яка на думку прокурора незаконно вибула із власності держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена на користь юридичної особи. Заявлені позовні вимоги стосуються як фізичної особи так і юридичної.
У статті 48 ЦПК України вказано, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Предметом доказування у цій справі є незаконність вибуття із власності держави та набуття фізичною особою спірної земельної ділянки. Вимоги заявлені в цій частині позову є основними, оскільки саме у спорі до цієї фізичної особи та ради (належних відповідачів - учасників правовідносин вибуття земельної ділянки) може та має бути встановлені обставини вибуття та надана правова оцінка їх законності.
Від задоволення позову в цій частині залежить і вирішення вимог направлених на повернення державі спірної земельної ділянки. У цій справі це вимоги про витребування земельної ділянки від останнього її набувача, яким є юридична особа. Такі вимоги очевидно є похідними, оскільки повністю залежать від вирішення основної. Юридична особа не була учасником правовідносин вибуття земельної ділянки з власності держави, а тому належним чином і не може відповідати за ті події. За сталою судовою практикою, суд, встановивши, що земельна ділянка вибула з власності держави на користь фізичної особи витребовує таку ділянку від останнього набувача, в даному випадку юридичної особи, яка в такому разі може доводити лише свою добросовісність.
Отже, позивачем було правомірно об'єднано декілька вимог з єдиним предметом спору, пов'язаних між собою підставою виникнення, поданими доказами, як основні та похідні позовні вимоги і така справа мала б розглядатись в порядку цивільного судочинства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц та інших зроблено правовий висновок про те, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/6686/21 (провадження № 61-12983св21) та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Колегія суддів Верховного Суду, закриваючи провадження у цій справі в частині позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ТОВ «Новекс Дім» про витребування земельної ділянки, не врахувала зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суті правовідносин сторін, вимоги процесуального закону щодо об'єднання позовних вимог та необхідності їх розгляду в єдиній цивільній справі, а виходила лише зі складу сторін у справі щодо однієї завершальної вимоги виниклого спору.
Суддя А. Ю. Зайцев