Ухвала
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 183/6908/19
провадження № 61-12210ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні спільним майном,
ОСОБА_1 29 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду «заяву про скасування Верховним Судом» постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року. Указана заява зареєстрована як касаційна скарга.
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Так, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (частина перша статті 388 ЦПК України).
У статті 392 ЦПК України викладено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Так, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року).
Окрім цього, пунктами 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується та клопотання особи, яка подає скаргу.
Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено її клопотання (прохальну частину касаційної скарги) з урахуванням положень статте 406, 409 ЦПК України.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 у прохальній частині касаційної скарги ставить питання про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року та просить переглянути матеріали справи та винести нове рішення згідно наявних доказів.
Разом з тим, ОСОБА_1 слід звернути увагу, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року скасованоухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У частині першій статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно конкретизувати касаційну скаргу та її прохальну частину та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат