Справа №521/12574/24
Пр. №2-а/521/124/24
16 вересня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Замниборщ А.С. за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Присяжнюка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись на те, що в 2005 році він отримав військовий квиток, з відміткою про непридатність до нестрокової військової служби в мирний час, обмежено-придатний в воєнний час. В 2010 році, згідно правил військового обліку, які діяли на той момент, він повинен був повторно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але на той момент він мав судимість за ч. 4 ст. 309 КК України, тому звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був знятий з військового обліку.
Зазначив, що в кінці лютого - початку березня 2022 року, на патріотичній хвилі, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але йому було відмовлено в зарахування в Збройні Сили України, на підставі того, що відсутній бойовий досвід та є судимість.
Стверджував, що 29 липня 2024 року о 8 год. 00 хв. він був зупинений на блок-посту в м. Одеса військовими та проти його волі змусили рухатися в ІНФОРМАЦІЯ_4 , де старшим офіцером військового обліку та бронювання солдатів і сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_2 , в відношенні нього було винесено протокол про адміністративне правопорушення б/н від 29 липня 2024 року, в якому він подав наступні пояснення щодо незгоди з протоколом, оскільки вважав, що знятий з обліку, з приводу судимості за ст. 309 КК України, тобто вважав та вважає, що не являється військовозобов'язаним, та не зобов'язаний оновлювати свої дані, проходити ВЛК, тощо.
Вказував, що до цього випадку він не отримував жодної повістки, а копію оскаржуваної постанови №3660 від 29 липня 2024 року отримав на руки лише 31 липня 2024 року. Крім того, на розгляд адміністративної справи його не запрошували, оскаржувану постанову було складено за його відсутності з порушенням вимог ст. 268 КУПАП.
Зазначив, що в оскаржуваній постанові відсутній посилання на будь-які докази вчинення правопорушення, такі як: повістка, направлення на медичний огляд, відеофіксацію розгляду адміністративної справи. Також оскаржувана постанова містить вказівки закону, а саме абз. 5 ст. 10 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», яка була викдючена в 2023 році на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та проходження військової служби» від 21 березня 2023 року № 2995-IX. Окрім того, не зазначено, які саме норми Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487 він порушив.
Вказував, що в оскаржуваній постанові зазначається, що він, допустив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне оформлення військово-облікового документу після зарахування у запас, не своєчасна постановка на військовий облік, проходження військово-лікарської комісії, не оновлення облікових даних. Тобто все це різні правопорушення, з різними датами вчинення кожного правопорушення. В оскаржуваній постанові також відсутні дати вчинення зазначених правопорушень, а також відсутня інформація, чи являються ці правопорушення триваючими. Щодо несвоєчасного оформлення військово-облікового документу після зарахування у запас. У зазначеному правопорушенні теж відсутня дата вчинення правопорушення, та не застосовано норму закону, яка діяла на момент вчинення конкретного правопорушення.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 за №3660 від 29 липня 2024 року про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити
Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року по справі було відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 30-31).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд їх задовольнити. Раніше надав відповідь на відзив (а.с. 79-85).
Представник відповідача, діючий на підставі довіреності від 27 лютого 2024 року, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Раніше, через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно інформації, яка наявна у його обліковій картці з 06 липня 2005 року був переданий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується його обліково-послужною карткою ОПК №7/27-05 від 06 травня 2005 року, яка була видана позивачу 06 липня 2005 року взамін військового квитка, зі строком дії до 17 лютого 2010 року.
Зі змісту обліково-послужної картки позивача вбачається інформація щодо проходження останнім 17 лютого 2005 року медичного обстеження військово-лікарською комісією при Малиновському РВК, якою його було визнано непридатним до військової служби у мирний час, та обмежено придатним у воєнний час (підстава Наказ МОУ 207 від 1999 року).
Крім того, у зазначеному військово-обліковому документі було визначено, що 17 лютого 2010 року позивачу необхідно було пройти повторне медичне обстеження, однак перевіркою облікових даних встановлено, що останній з 17 лютого 2010 року по час виникнення спірних правовідносин медичне обстеження військово-лікарською комісією на той час ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не проходив.
Зазначив, що ОСОБА_1 був оповіщений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо звіряння (актуалізації) його облікових даних, у разі необхідності -проходження медичного обстеження військово-лікарською комісією, яка діє при ІНФОРМАЦІЯ_8 , та у подальшому - призову його за загальною мобілізацією на військову службу.
Окрім того, позивач, як військовозобов'язаний, згідно із приписами ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII зобов'язаний був пройти медичне обстеження військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , особливості проходження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період якого визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Стверджував, що в силу вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, позивач зобов'язаний був періодично (один раз на 5 років) проходити медичне обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 , але він її не проходив, та будь-яких медичних висновків, до ІНФОРМАЦІЯ_10 , теж, не надавав. Також позивач не виконав обов'язки, які покладені на нього Законом № 2232-XII, щодо дотримання правил військового обліку.
Представник відповідача зазначив, що перевіркою облікових даних встановлено, що позивач з 17 лютого 2005 року по теперішній час перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , не був знятий, та не виключений з такого обліку.
Вказував, що аргументи позивача про те що він вважав, що він знятий з військового обліку, з приводу судимості за ст. 309 КК України, та не являвся військовозобов'язаним, і в свою чергу не зобов'язаний оновлювати данні, та проходити ВЛК - є необґрунтованими, та містять ознаки умисного ухилення від виконання Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, і на мою думку підлягають відхиленню судом.
Зі змісту постанови Київського районного суду м. Одеса (справа №1-461/08) від 24 квітня 2008 року, яка набрала законної сили 05 травня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 1 КК України. Таким чином, позивачем порушені були правила військового обліку, які встановлені Законом №2232.
Стверджував, що з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення №3660 від 29 липня 2024 вбачається, що позивач не виконав покладені Законом №3633-IX на нього обов'язки, та протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом не уточнив без поважних причин свої персональні дані.
На момент виникнення спірних правовідносин, у позивача в наявності була обліково- послужна картка, ОПК 7/27-05, термін дії якої сплив 17 лютого 2010 року, та був недійсним. Таким чином, у позивача на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній військовий квиток встановленого зразка.
За таких обставин, відповідач вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 за №3660 від 29 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є законною та обґрунтованою, тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 39-54, 55).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши подані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд встановив, що 29 липня 2024 року уповноваженою особою капітаном ОСОБА_4 щодо позивача був складений протокол №3660, за змістом якого ОСОБА_1 , допустив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне оформлення військово-облікового документу після зарахування у запас, не своєчасна постановка на військовий облік, не проходження військово-лікарської комісії, не оновлення облікових даних чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 23, 64-65).
За результатами розгляду протоколу 29 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №3660 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, яке полягає у тому, що в порушенням вимог абз. 5 ст.10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, допустив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне оформлення військово-облікового документу після зарахування у запас, не своєчасна постановка на військовий облік, не проходження військово-лікарської комісії, не оновлення облікових даних (а.с. 24, 67).
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210 КУпАП:
порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381) (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Вказані положення не є формальними, а виступають важливою законодавчою гарантію об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, тому повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку.
У справі щодо ОСОБА_1 постанова про притягнення до відповідальності містять посилання на порушення абз. 5 ст.10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та проходження військової служби» від 21 березня 2023 року № 2995-IX, внесено зміни та виключено статтю 10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Істотна розбіжність у постанові про адміністративне правопорушення та відсутність чіткого, існуючого посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, суперечить принципу правової визначеності та позбавляють суд можливості визначити суть інкримінованого правопорушення.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дотримуючись презумпції невинуватості, суд доходить висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Ураховуючи наведене, суд вважає необхідним відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 210, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 за №3660 від 29 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 605(шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2024 року.
Суддя: О.М. Сегеда