Справа № 145/1032/20
Провадження №1-кп/145/19/2024
"23" вересня 2024 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 10.06.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020320000110, відносно вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженкою с. Пилява Тиврівського району Вінницької області, жителькою АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимою,
кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
встановив:
В ніч з 08.06.2020 на 09.06.2020, маючи намір на крадіжку чужого майна, ОСОБА_5 підійшла до огородженої території подвір'я за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, зірвала металеву скобу, на якій був металевий замок та проникла до приміщення житлового будинку, де діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, викрала майно, що належить потерпілій ОСОБА_6 , а саме: 5 скляних стаканів, ємністю 200 мл кожний, два комплекти постільної білизни, десять фарфорових чашок, ємністю 300 мл кожна; чотири емальованих каструлі, ємністю 2л кожна; три емальованих каструлі, ємністю 3 л кожна, три кухонних рушника із мікрофібри, два махрових рушника.
Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4715-4725/20-21 від 23.06.2020, ринкова вартість одного скляного стакану ємністю 200 мл становила 10,68 грн, ринкова вартість одного набору постільної білизни становила 717,67 грн, ринкова вартість 10 бувших у використанні фарфорових чашок об'ємом 300 мл становила 306,00 грн, ринкова вартість бувшої у використанні емальованої каструлі об'ємом 2,0 л становила 112,50 грн, ринкова вартість бувшої у використанні емальованої каструлі об'ємом 3,0 л становила 138,34 грн, ринкова вартість нового кухонного рушника із мікрофібри розмірами 70x33 см становила 22,33 грн, ринкова вартість бувшого у використанні кухонного рушника розмірами 90x50 см становила 50,00 грн.
Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 2 826 грн 75 коп.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.185 КК України визнала, розкаялася у вчиненому, визнала фактичні обставини справи.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
ОСОБА_5 дала показання, що дійсно вночі з 08.06.2020 на 09.06.2020 з будинку ОСОБА_6 викрала посуд та білизну. Увчиненому кається.
Суд вважає показання обвинуваченої є достовірними, правдивими, належними та допустимими, оскільки вони не спростовуються, а навпаки підтверджуються іншими доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В силу ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_5 повинна нести відповідальність за ч.3 ст.185 КК України, оскільки таємно викрала чуже майно, вчинила крадіжку, поєднану з проникненням у житло.
Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винної ОСОБА_5 (раніше відповідно до ст.89 КК України несудима; не перебуває на обліку у лікаря нарколога, спостерігається у лікаря психіатра, негативно характеризується за місцем проживання), обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд відносить визнання винуватості за вчинене суспільно небезпечне діяння, щире каяття; обставин, які обтяжують її відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді про обвинувачену у кримінальному провадженні, складеної Вінницьким районним відділом №1 філії ДУ "Центр пробації" у Вінницькій області, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченій оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства можливе лише у винятковому порядку.
Згідно положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті надати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.ст.50, 65 КК України, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, та приходить до висновку, що її виправлення і перевиховання можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення постійного контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.
Суд стягує з обвинуваченої витрати за проведення експертизи, долю речових доказів вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст.349, 368, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки вона не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п.2 ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на ОСОБА_5 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: спецпакет України МВС ЕС №5264379, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 19 копійок за проведення судових товарознавчої та дактилоскопічної експертизи.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_7