19 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/1340/21
Згідно з постановою Верховного Суду від 19.09.2024 зі справи № 920/1340/21 касаційну скаргу Національної служби здоров'я України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 про відмову в задоволенні позову у справі № 920/1340/21 за позовом Національної служби здоров'я України до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» про стягнення 1 231 576,61 грн, - без змін.
При ухваленні вказаної постанови Суду зі справи № 920/1340/21 мною, суддею І.Б. Колос, висловлено окрему думку такого змісту.
Вважаю, що у цій справі існували підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 08.05.2024 про відмову в позові та залишення в силі рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 про задоволення позову, з огляду на таке.
Верховним Судом справа № 920/1340/21 направлялася на новий розгляд згідно з постановою від 04.07.2023.
Так, направляючи справу № 920/1340/21 на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд, зокрема, виснував, що:
- спірні правовідносини регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та прийнятими на їх основі актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я;
- відповідно до статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України;
- відповідно до статей 2, 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Національна служба здоров'я України (Уповноважений орган) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, функціями якого є, зокрема: укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- частиною першою статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» встановлено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом;
- згідно з пунктом 4 Типової форми договору про медичне обслуговування населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, медичні послуги - це послуги з медичного обслуговування населення (послуги з охорони здоров'я), що включені до програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), які надавач зобов'язується надавати згідно з цим договором, перелік та обсяг яких визначений у додатках до цього договору;
- програма державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» - це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;
- відповідно до абзацу 1 частини п'ятої статті 4 цього ж Закону програма медичних гарантій затверджується Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
- стаття 22 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлює, що реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а також типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (далі - Порядок № 410);
- у пунктах 10, 13 Порядку № 410 зазначено, що Національна служба здоров'я України розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються: 1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби юридична адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги; 2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція); 3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ; 4) залучення інших суб'єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором;
- суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 Порядку № 410);
- згідно з пунктом 20 Порядку № 410 у разі невідповідності умовам, зазначеним в оголошенні, або наявності в пропозиції недостовірної чи неповної інформації НСЗУ протягом трьох робочих днів від дати встановлення такої невідповідності або виявлення недостовірної чи неповної інформації надсилає відповідному суб'єкту господарювання повідомлення про необхідність виправлення помилки або подання необхідної інформації та документів (повідомлення про виправлення помилок). Суб'єкт господарювання повинен усунути недоліки та подати необхідну інформацію і документи до граничного строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні;
- з аналізу вищезазначеного законодавства вбачається, що Національна служба здоров'я України укладає з відповідним суб'єктами господарювання договори на медичне обслуговування населення з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема і Порядку № 410;
- при цьому суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з Національною службою здоров'я України на визначених в оголошенні умовах повинен забезпечити внесення до системи, надати актуальну інформацію, про яку зазначено в оголошенні, тобто це є його безпосереднім обов'язком, перевірку якої здійснює Національна служба здоров'я України;
- за висновком Суду невиявлення невідповідності поданої суб'єктом господарювання інформації (зокрема щодо статистичних даних, про надання яких зазначено у оголошенні, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної служби здоров'я) чи нездійснення такої перевірки Національною службою здоров'я України, не перешкоджає останній здійснити її (перевірку) під час виконання умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з огляду на повноваження, якими законодавець наділив цю службу згідно з Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Порядку № 410, що судами попередніх інстанцій помилково не було враховано при вирішення цього спору;
- у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 640/13104/20 мітиться висновок, що згідно з частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України типовий договір - це затверджена Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади форма договору, від змісту якого сторони не можуть відступати при укладенні господарських договорів у певних сферах правовідносин;
- у пункті 35 укладеного між сторонами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000 зазначено, що у разі встановлення за результатами моніторингу розбіжностей між відомостями, поданими надавачем у звітах про медичні послуги, та інформацією або документами, що містяться в системі, статистичній звітності надавача, документах, які підтверджують надання медичних послуг, медичній документації, іншими фактичними даними про надання медичних послуг, а також виявлення декларацій, що подані з порушенням встановленого МОЗ порядку їх подання, або у разі самостійного виявлення фактів надміру сплачених коштів за договором надавач зобов'язаний зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги за поточний період на суму надміру сплачених коштів. У разі неможливості подання уточненого звіту про медичні послуги або здійснення перерахунку оплати за звітом про медичні послуги поточного періоду надавач повинен здійснити повернення надміру сплачених коштів протягом п'яти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги замовника або самостійного виявлення факту надміру сплачених коштів;
- у разі коли після оплати за звітом про медичні послуги буде встановлено невідповідність даних звіту про медичні послуги інформації, що міститься в системі, статистичній звітності надавача, документам, які підтверджують надання медичних послуг, деклараціям, іншим фактичним даним про надання медичних послуг, надавач зобов'язаний повернути замовнику надміру сплачені кошти протягом трьох календарних днів з дати надіслання повідомлення замовником. У разі неповернення надміру сплачених коштів замовник має право відповідно зменшити суму оплати у наступних звітних періодах. Надавач зобов'язується повертати замовнику надміру сплачені кошти згідно з цим договором, зокрема у випадках, передбачених пунктами 23, 35 і 38 цього договору (підпункт 25 пункту 19, пункт 38 договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000);
- вказані пункти є ідентичними підпункту 25 пункту 19, пунктам 35, 38 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій;
- згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами;
- проте суди попередніх інстанцій помилково не врахували вказані вище умови договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000, які дублюють пункти Типової форми договору, закріпленої у Порядку 410 та не звернули увагу на те, що ними не обмежується, а навпаки закріплюється право позивача і під час виконання договору про медичне обслуговування населення здійснювати відповідну перевірку і у випадку встановлення невідповідності поданих даних, за наслідками чого відбулося нарахування суб'єкту господарювання коштів у більшій сумі, ніж повинна була бути б нарахована - вимагати їх повернення;
- правовідносини щодо повернення надміру перерахованих коштів, які виникли між сторонами, регулюються й умовами укладеного між сторонами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000;
- висновки судів попередніх інстанцій про те, що дія пунктів 35, 38 договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1515-Е420-Р000 не поширюється на дані звітності та статистичні дані, які були подані відповідачем до початку дії договору, - свідчать про неправильне розуміння цих пунктів судами попередніх інстанції, а також норм Порядку № 410;
- позивач в оголошенні визначив одну з таких умов як - надання статистичних даних за формою звітності № 20, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік, до яких належить інформація про кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році;
- матеріали справи містять звіт лікувально-профілактичного закладу за 2018 рік (форма № 20, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік, де в таблиці 3220 «склад хворих у стаціонарі, строки та результати лікування (кількість)» у графі «найменування класів та окремих хвороб» 6.0 зазначено - кількість виписаних хворих (графа 1) - 2 831, померли - 1 (графа 3), виписано хворих - 165 (графа 4), померлих (графа 7) - пуста, що становить 2 997 випадків;
- суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки оголошенню про укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо надання медичних послуг «психіатрична допомога дорослим та дітям», вказаному вище звіту лікувально-профілактичного закладу за 2018 рік, зокрема, інформації, яка міститься в таблиці 3220 та тому, що запланована кількість пролікованих випадків визначається відповідно до кількості послуг, зазначених у графах 1, 3, 4, 7 рядка 6.0 таблиці 3220 звіту, за винятком кількості пролікованих осіб, щодо яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (Порядок № 65), а не беруться дані які містяться в таблиці 2000 звіту щодо надання психіатричної допомогу населення за 2020 рік (форма № 10 (річна), що було помилково зроблено судами попередніх інстанцій при вирішенні питання надання/ненадання достовірної інформації відповідачем у цьому випадку;
- судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка доводам позивача про те, що кількість пролікованих відповідачем випадків становить 2997, що фактично визнається і останнім, а не 3 166, як було зазначено у поданій відповідачем інформації чи 5 667, про що вказано у звіті щодо надання психіатричної допомоги населенню за 2020 рік; не врахували і того, що умовами оголошення було чітко визначено на підставі якого звіту і яку інформацію повинен надати суб'єкт господарювання для укладення відповідного договору;
- отже, відповідність/невідповідність наданої суб'єктом господарювання інформації, необхідної для укладення договору про медичне обслуговування населення може бути предметом дослідження Національної служби здоров'я України і в процесі виконання цього договору, що свідчить про реалізацію неї однієї з основних функцій цього органу - здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; у випадку виявлення такої невідповідності і факту надмірної сплати коштів навіть у процесі виконання укладеного між Національною службою здоров'я України і суб'єктом господарювання договору - у суб'єкта господарювання виникає обов'язок повернути такі кошти;
- отже, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки, до яких дійшли суди в оскаржуваних судових рішеннях, суперечать висновкам, викладеним у цій постанові Верховного Суду;
- водночас Суд погодився із судами попередніх інстанції про безпідставність застосування до цих правовідносин норми статті 1212 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню тоді, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов'язання з повернення цього майна, оскільки ці кошти були передані відповідачу на підставі договору, який є чинний, а, отже, набуті на правовій підставі;
- при цьому Верховний Суд зазначив, що суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Вважаю за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, відповідно до якої висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів.
Таким чином, направляючи справу № 920/1340/21 на новий розгляд, Верховий Суд у постанові від 04.07.2023 як надав вказівки, обов'язкові для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, так і виклав правові висновки з приводу тлумачення норм права, обов'язкові для суду та інших суб'єктів, що не враховано судом апеляційної інстанції.
Крім того, судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не враховано те, що відповідно до пунктів 88-91 Порядку реалізації програми державний гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 65 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) тариф на медичні послуги з надання психіатричної допомоги дорослим та дітям, передбачені специфікаціями, встановлюється як глобальна ставка на дев'ять місяців за готовність надати послуги з психіатричної допомоги, що розрахована на основі базової ставки на пролікований випадок, яка становить 7406,4 гривні, до якої застосовуються коригувальні коефіцієнти.
Коригувальні коефіцієнти залежно від спроможності закладу надавати медичні послуги в умовах інтенсивної терапії становлять:
за готовність надавати послуги в умовах інтенсивної терапії відповідно до додаткових умов закупівлі - 1,102;
за готовність надавати послуги без інтенсивної терапії - 0,982.
Запланована вартість зазначених медичних послуг відповідно до договору розраховується як добуток заокругленої до цілого числа 3/4 кількості пролікованих випадків згідно з інформацією, зазначеною у заяві, що розрахована за даними звіту, та базової ставки на пролікований випадок з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
Запланована кількість пролікованих випадків визначається відповідно до кількості послуг, зазначених у графах 1, 3, 4, 7 рядка 6.0 таблиці 3220 звіту, за винятком кількості пролікованих осіб, щодо яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.
Фактична вартість медичних послуг з надання психіатричної допомоги за один місяць за кожним договором розраховується як 1/9 запланованої вартості зазначених медичних послуг відповідно до договору, заокруглена до другого знака після коми.
Фактична вартість медичних послуг з надання психіатричної допомоги за останній місяць за кожним договором розраховується як різниця між запланованою вартістю зазначених медичних послуг відповідно до договору та сумою вартості медичних послуг за періоди до 1 числа останнього місяця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в оголошенні визначив одну з таких умов як надання статистичних даних за формою звітності № 20, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.07.2007 № 378, за 2018 рік, до яких належить інформація про кількість пролікованих випадків із розладами психіки та поведінки у 2018 році.
При цьому відповідачем було завищено показники 2018 року на 169 пролікованих випадків, що призвело до збільшення запланованої вартості зазначених медичних послуг та надмірної сплати коштів з Державного бюджету України у сумі 1 231 575,61 грн.
Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою порядок розрахунку фактичної вартості медичних послуг з надання психіатричної допомоги згідно з Порядком № 65, а саме, те що фактична вартість медичних послуг з надання психіатричної допомоги за один місяць за договором розраховується як 1/9 запланованої вартості зазначених медичних послуг відповідно до договору, а також не враховано специфіку спірних правовідносин, а саме те, що запланована вартість медичних послуг за договором (виключно на підставі якої розраховується фактична вартість медичних послуг з надання психіатричної допомоги за договором за один місяць) встановлюється на підставі пролікованих випадків 2018 року, а не фактичних даних за 2020 рік.
Стаття 19 Конституції передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
У силу приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Водночас судом апеляційної інстанції не наведено жодної правової підстави (ані визначеної законодавчими актами, ані умовами договору) для незадоволення позовних вимог позивача та неповернення йому відповідачем надмірно сплачених позивачем коштів за договором.
Крім того, вважаю що судом апеляційної інстанції у розгляді цієї справи не дотримано принципу диспозитивності господарського судочинства, оскільки, вдавшись до оцінки наявності фінансових зобов'язань позивача перед відповідачем в розмірі фактичної кількості пролікованих випадків у 2020 році - 5 667, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог Національної служби здоров'я України.
Водночас частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом.
У зв'язку з викладеним, на мою думку, касаційна скарга Національної служби здоров'я України, зокрема, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції Порядку реалізації програми державний гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 65 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, а також положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення, яка затверджена цією ж постановою Кабінету Міністрів України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), підлягала задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції зі справи про відмову в позові - скасуванню.
На мою думку, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим і підлягало залишенню в силі.
Суддя Верховного Суду І. Колос