ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2024Справа № 910/8882/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 344,69 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) 6 344,69 грн вартості недостачі вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8882/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
1 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшов відзив на позовну заяву від вказаної дати, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог Товариства, оскільки останнім не доведено вини Залізниці в неналежному виконанні її зобов'язань. Крім того, відповідач не погодився з нарахованою Товариством сумою збитків, посилаючись на те, що останнє здійснило розрахунок цієї суми виходячи з норми природної втрати вантажу, що дорівнює 1 %, а не 2 %, як це передбачено нормами чинного законодавства.
6 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач навів свої доводи на спростування викладених відповідачем у відзив аргументів.
12 серпня 2024 року від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2 376,70 грн, яке ухвалою суду від 13 серпня 2024 року задоволено.
21 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло письмове підтвердження про те, що ціна позову не змінилася.
Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
27 січня 2024 року вантажовідправник - Товариство, відправило із залізничної станції Ароматна до залізничної станції Бурштин, вантажоотримувач - ДТЕК "Бурштинська ТЕС", вантаж - вугілля кам'яне, зокрема, у вагоні № 60725355, у кількості 69 500,00 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничною накладною № 45585619 та досильною накладною № 34385385.
Як вбачається зі змісту пункту 110 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644) накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна відповідно до цих Правил може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2024 року на станції Бурштин Львівської залізниці органом транспорту на підставі статті 52 Статуту було проведено комісійне переважування маси вантажу у вагоні № 60725355. За результатами наведеного комісійного переважування було виявлено недостачу вантажу в цьому вагоні, про що складено комерційний акт від 31 січня 2024 року № 388103/5, у якому встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні № 60725355, яка значиться у перевізному документі, становить: нетто - 69 500 кг, тара - 21 150 кг. Водночас при переважуванні виявилося, що фактична маса вантажу становить: нетто - 67 150 кг, тара - 21 150 кг, що менше ваги накладної на 2 350 кг. При комерційному огляді також виявлено, що: "вантаж у твердому стані, маркований поздовжніми бороздами. Поверхня вантажу розрівняна. Навантаження на рівні бортів, вантаж розрівняний, маркування проглядається і відповідає електронному документу. Зліва по ходу поїзда над 2-3 люками воронкоподібне заглиблення розміром близько 150 см х 150 см х 80- 100 см. Маркування у місці заглиблення відсутнє. Злівої сторони неконструктивне прилягання кришки 2- 3-го люка до арміровочного листа, зазор довжиною 500- 600 мм, висотою 50- 100 мм, який закладено ганчір'ям. Виявлено старі сліди просипання вантажу. Вагон у технічному відношенні справний, про що складений акт ГУ-106 від 31 січня 2024 року. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі просипання вантажу не було".
Вказані обставини також зафіксовані в акті загальної форми від 31 січня 2024 року № 347.
Згідно зі статтею 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 129 Статуту визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з частинами 1, 3 статті 314 ГК України, положення яких кореспондуються з положеннями статті 924 ЦК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до переуступного напису на накладній № 45585619 та досильній накладній № 34385385, за підписом повноважної особи та печатки вантажоодержувача, право на пред'явлення даного позову передано Товариству.
З наявної у матеріалах справи довідки Товариства від 16 лютого 2024 року № 1/466, підписаної директором та головним бухгалтером позивача, а також скріпленої печаткою вказаної юридичної особи, вбачається, що вартість 1 тони втраченої вугільної продукції за залізничною накладною від 27 січня 2024 року № 45585619 складає 3 833,65 грн з ПДВ.
У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила видачі вантажів), встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси.
Зокрема, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0- 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Судом встановлено, що в пунктах 20 залізничної накладної № 45585619 та досильної накладної № 34385385 зазначено, що вугілля кам'яне марки г-газовий, яке перевозилось на підставі цих документів, було завантажене в твердому стані.
За таких обставин, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення мінерального палива (вугілля кам'яного) вологість якого складає 0 %.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, зокрема: від 21 червня 2018 року в справі № 910/435/17, від 26 червня 2018 року в справі № 910/5497/17, від 24 липня 2018 року в справі № 910/22325/16, від 7 серпня 2019 року в справі № 910/23346/16, від 10 серпня 2018 року в справі № 910/22324/16, від 16 жовтня 2019 року в справі № 910/16904/18 та від 5 лютого 2020 року в справі № 910/3868/19.
Слід зазначити, що положеннями статей 115, 130, 133 Статуту не передбачено обов'язку надання доказів сплати вартості вантажу, а документами, які у встановленому законом порядку свідчать про вартість втраченого вантажу, у даному випадку є довідки відправника про вартість 1 тони вантажу по кожному спірному вагону та накладній.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, Товариством належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Оскільки розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі вантажу у вказаному вагоні, проведений позивачем відповідно до Правил видачі вантажів із застосуванням норми природної втрати 1 %, та становить 6 344,69 грн, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Залізниці про стягнення вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код 00178353) 6 344 (шість тисяч триста сорок чотири) грн 69 коп. вартості нестачі вантажу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23 вересня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко