Рішення від 27.11.2023 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 44/258-б (910/15424/20)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фермерського господарства "Антонівська діброва"

про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна 109 384,00 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

09.10.2020 Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна 108 384,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за правилами спрощеного позовного провадження.

16.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним. Позивач за зустрічним позовом просив суд, у тому числі, постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним в межах справи № 44/258-б до розгляду спільно з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 44/258-б (910/15424/20) за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Антонівська діброва" задоволено. Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15424/20) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким задоволені позовні вимоги за зустрічним позовом Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від від 07.11.2018 № 125-15, який укладено між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Фермерським господарством "Антонівська діброва".

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 скасовано. Справу №44/258-б(910/15424/20) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №44/258-б (910/15424/20) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 прийнято справу №44/258-б (910/15424/20) до свого провадження; розгляд справи №44/258-б (910/15424/20) вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.23.

11.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Фермерського господарства "Антонівська діброва" надійшов відзив на позовну заяву та заява про залишення без розгляду зустрічного позову.

В судовому засіданні 11.09.2023 оголошено перерву до 02.10.2023.

02.10.2023 до канцелярії суду від Фермерського господарства "Антонівська діброва" надійшли заперечення на відповідь на відзив та пояснення Київської обласної прокуратури.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 15.08.2023 та відповідь на відзив Фермерського господарства "Антонівська діброва".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 залишено зустрічний позов Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним без розгляду; закрито підготовче провадження у справі №44/258-б (910/15424/20); призначено справу №44/258-б (910/15424/20) до розгляду по суті на 13.11.2023.

В судовому засіданні 13.11.2023 оголошено перерву до 27.11.2023.

В судове засідання з'явилися учасники провадження, які надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 27.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та Фермерським господарство "Антонівська діброва" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 125-15 (надалі - «Договір»), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 203,7 кв.м., а саме: лабораторія-вагова АБЗ 47,6 м. кв., майстерня АБЗ 118,9 м. кв., сховище 23,0 м. кв., що обліковується на балансі філії "Білоцерківське ДЕУ" Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Розкішне, вул. Радянська, 45, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2018 - 331 089,00 грн., без ПДВ. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Розділом 3 договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 4 217,25 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ - 843,45 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем розрахунків.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Договором встановлено строк його дії на два роки та одинадцять місяців з моменту його підписання (пункт 9.1. договору).

Спір у справі виник у зв'язку, як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 109 384,00 грн.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі основних засобів від 01.12.2018) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду об'єкт оренди.

Врахувавши у відповідності до приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України викладені в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 при направленні даної справи на новий розгляд вказівки, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у своїй постанові зауважив щодо необхідності дослідження обставин щодо виникнення у Відповідача зобов'язань з орендної плати у певному розмірі з урахуванням обставин фактичного користування ним орендованим майном у спірний період, забезпечення можливості такого користування з боку Позивача, оплати (зокрема часткової) такого користування, правильності обчислення Позивачем суми заборгованості.

Очевидним є те, що встановлення обставин користування орендованим майном відповідачем у спірний період є важливим для правильного вирішення спору, оскільки саме на цій обставині ґрунтуються позовні вимоги позивача.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що не користувався орендованим приміщенням, про що складено Акт службового розслідування від 04.09.2023, за висновком якого встановлено, що Фермерське господарство «Антонівська діброва» фактично не користувалася орендованим приміщенням.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/13158/20.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

В заперечення позовних вимог відповідач послався на те, що він є звільнений від виконання обов'язку зі сплати орендної плати в порядку частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на підписання між орендодавцем та орендарем Акту приймання - передачі основних засобів від 01.12.2018 та акту звіряння взаємних розрахунків за Договором, який орендарем не підписаний.

Посилання прокурора на підписаний акт приймання-передачі основних засобів, як доказ використання орендованого приміщення не є беззаперечним доказом користування таким приміщення, а сама суть такого доказу зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину.

В той же час, інших доказів на підтвердження користування орендованим приміщенням позивачем не надано.

Так, відповідно до п. 4.15 Договору орендар зобов'язаний укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця за комунальні та інші послуги з утримання орендованого майна (якщо такі надаються) та оплату послуг, що надає Орендодавець (якщо такі надаються)або ж обумовити порядок такого відшкодування та оплати в договорі оренди.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких договорів між сторонами на відшкодування витрат не укладалися.

Крім того, Фермерське господарство «Антонівська діброва» зверталося до керуючого санацією ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» листом №09 від 28.11.2019, в якому просило достроково розірвати договір оренди та приєднав Додаткову угоду про розірвання договору, за змістом якого вказувалось, що орендоване приміщення не використовувалось відповідачем, також у вказаному листі зазначалося, що відповідач звертався до попереднього керуючого санацією про розірвання договору оренду, проте відповіді не отримав, в той же час зауважив, що з моменту підписання договору Фермерське господарство «Антонівська діброва» не отримувало від уповноважених представників орендодавця ні ключів від орендованих приміщень, ні оформлених орендодавцем перепусток на територію, де розміщені вказані приміщення, також відсутні записи в Журналах реєстрації відвідувань присутність на території орендованих приміщень працівників відповідача.

Вказаний лист керуючим санацією ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» залишився без відповіді.

Тобто, відповідач не мав доступу до орендованих приміщень, про що повідомлялось позивачу, проте останній будь-яких дій щодо надання такого доступу або відповіді на листи відповідача не надав.

З огляду на викладені обставини, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували користування відповідачем орендованим приміщенням.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства України, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.09.2024.

Суддя А.В. Яковенко